Чи доводилося Вам зустрічати сучасні документи про піклування здоров’я народу? Цікаво, що 100 років тому, в 1915 році були видані Циркуляри Міністерства внутрішніх справ від постійної Комісії по питанню про алкоголізм, складені при Російській спільноті збереження народного здоров’я. В Циркулярах йшлося про ряд заходів щодо протидії алкоголізму. Якщо порівняти рівень споживання алкоголю населенням в 1915 році і до сучасного часу (як видно на графіку), бачимо вражаючу картину. Положення, викладені нижче в документі, як ніколи актуальні саме в наш час.  

 

Що відбувалось в 1914-му і слідуючих роках?

      Володимир Рогоза в журналі «Школа життя» повідомляє, що в бюджет Російської імперії в 1914 р був закладений дохід від винної монополії в розмірі 1 млрд руб. Гроші на ті часи були солідні, але виходили вони за рахунок людських життів – з 1911 по 1913 р споживання горілки виросло на 17%. 1913 в історії Російської імперії був визнаний одним з найбільш п’яних. У пресі і в Державній думі бюджет відкрито називали п’яним, а владу звинувачували в цілеспрямованому споюванні народу. Проблема споживання алкоголю насправді стояла дуже гостро. Фінансові втрати від злочинів, травматизму і прогулів, пов’язаних з пияцтвом, були значними. Але головне – пияцтво починало загрожувати здоров’ю нації і існуванню російської цивілізації.

   В цей же час імператор Микола II прийшов до відкритої підтримки міцніючого народного тверезницького руху та проведення політики системного обмеження споживання алкоголю – в пам’яті була недавня сумна історія: в 1905 р, коли почалася війна з Японією, багато резервістів запили, що називається «по-чорному», і країна не зуміла в потрібні терміни відмобілізувати армію.

      Військовий міністр В.А. Сухомлинов до травня 1914 підготував проект плану закриття всіх питних закладів в країні, крім ресторанів першого розряду в районах мобілізації. У червні 1914 р В.А. Сухомлинов просив міністра внутрішніх справ Н.А. Маклакова простежити, щоб під час мобілізації торгівля алкоголем була повсюдно закрита.

    Розумні і думаючі люди не тільки виступали за тверезість проти активного споювання народу, а й підкріплювали свої слова практичними діями. За шість місяців 1914 (з лютого по липень) уряд Російської імперії затвердив 800 прохань сільських товариств заборонити продаж алкоголю на їх території.

    Не слід думати, що уряд боровся з алкогольною проблемою однобоко, що він  тільки скорочував алкогольний прилавок та працював з військовими, а вихованням всього населення в тверезості не займався. Вся боротьба за тверезість була інакшою. 8-9 серпня 1914 був створений Всеросійський союз міст, одним з головних напрямків роботи якого стала боротьба за тверезість. Союз за роки війни перетворився у велику громадську організацію. До літа 1917 він об’єднав представників 640 з 790 міст Росії. Провідну роль у союзі грали представники 75 найбільших міст, населення яких становило 70% міського населення Росії.

    18 липня 1914, коли стало ясно, що Росія братиме участь у війні, імператор Микола II надав право місцевим органам самоврядування на їх розсуд і під їх відповідальність закривати алкогольну торгівлю. І протягом трьох днів по всій Росії торгівля алкоголем була майже повністю припинена. Коли в країні почали проводити мобілізацію, виявилося, що вжитих заходів недостатньо. 16 серпня 1914 сухий закон посилили і продовжили до завершення військових дій. Алкоголь використовувався тільки в медичних цілях для потреб фронту. Ніхто тоді не міг припустити, що обмеження діятиме майже десять років. Саме про цей період англійський громадський діяч Ллойд Джордж писав: «Це найвеличніший акт національного героїзму, який я тільки знаю».

    Починаючи з 1915 р наказувалося протягом двох років щорічно виділяти з коштів державного казначейства по 22 тис. руб. на пропаганду тверезої справи в школі. Як відомо, тоді це були великі гроші. Корова на той час коштувала 5-7 руб. (Джерело)

   Пропонуємо нижче ознайомитися з текстом Циркуляру, який приводив в дію ряд заходів та обгрунтовував засади тверезницького руху заради збереження здоров’я та добробуту населення Поділля (Державний архів Вінницької області, Ф.Д-230 оп.1 спр.1620).

(ЦИРКУЛЯР – (нім. Circular від лат. Circular – круговий) – директивне розпорядження підвідомчим установам)

   Циркуляри Міністерства внутрішніх справ, Подільської казенної палати, головного комітету по постачанню армії і збереження повного змісту для воєннополонених, про деякі міри збільшення прибуткових надходжень в казну про освіту воєнного відділу.

20 січня 1915 року

6 листопада на 132 л.

сканирование0012 - копия

  

     Від постійної Комісії по питанню про алкоголізм, складеній при Російській спільноті збереження народного здоров’я

     Вище утвердженим Положенням Ради Міністрів 27-го вересня 1914 року надається міським думам і сільським товариствам, Положення 13 жовтня 1914 року крім того і земськими зібраннями на час війни, право заборонити торгівлю всіма спиртиними напоями в місцевостях, які знаходяться в їх введені. Передаючи це право спільнотам самоуправління, Уряд тим самим знімає з себе в значній мірі відповідальність за напрям політики народного протверезіння і покладає на місцеві самоуправління. При такій відповідальності і разом з тим при можливості зіграти важливу роль в питаннях, обумолюючих в усій значній мірі щастя і добробут Батьківщини, самоуправлінням доведеться безпристрастно зважити всі течії загальносуспільної думки про цей предмет, і вирішити, яка з них диктується піклуванням про загальний добробут, а які приватними інтересами, прийняті заради мір, якими би обмежувалось загальне благо, а приватні інтереси допускались би лиш постільки, поскільки вони їм не суперечать.

     Спеціально займаючись питанням про алкоголізм в усій його повноті впродовж 17 років, Постійна Комісія по питанню про алкоголізм, яка існує при Російській Спільноті Збереження Народного Здоров’я, виробила ряд положень, які вважає своїм обов’язком передати широкій гласності в цей історичний момент, небувало-благоприємний для здійснення протверезіння руського народу.

Коротко формуючи висновки своїх робіт, Постійна Комісія затверджує:

  1. Алкоголь, по природі своїй речовина наркотична, як в чистому вигляді, так і в різноманітних розведеннях (горілка, пиво, виноградне вино) проявляє незмінно свою отруйну дію на живий організм, діючи в кінці-кінців паралізуючим чином на всі його клітки і тканини, особливо ж на найбільш живі і діючі із них (нервову систему, статеві клітки).
  2. Як речовина отруйна алкоголь ні в якому розведенні не може бути зачислений до зміцнюючих і поживних продуктів і взагалі не повинен рахуватись в якому-небудь відношенні необхідному чи корисному для нормального організму.
  3. Багаточисельними строго науковими дослідами і спостереженнями виявлено, що всі основні процеси організму (харчування, ріст, розмноження, фізична та розумова робота, захист від захворювань і несприятливих фізичних впливів) проходять краще при повній тверезості, і навпаки, навіть так зване помірне вживання спиртних напоїв послаблююче впливають як на окремі організми, так і на все суспільство, посилюючи хворобливість, смертність, злочинність, схильність до самогубств, бідність, незадволення життям і т.ін негативні вияви.
  4. Ні теоретично, ні практично неможливо вказати граничну дозу алкоголю і степінь його розведення, яка була б для організму нешкідливою, а тому без ніяких лікарських назначень – ніякі алкогольні препарати і спиртні напої не можуть бути рекомендовані ні окремим людям, ні суспільству.
  5. Якщо у відомого лиця позначається необхідність в алкогольних напоях, то це вказує на утворені недоліки в його фізичному чи душевному житті.

    Крім того, якщо окремі особи можуть без помітної шкоди впоратись з невеликим одноразовим прийомом спиртних нипоїв і не підти по шляху постійного його вживання (таке вживання уже завжди помітно шкідливе), то маси людей утриматись в таких мірах вживання не можуть і почавши хоча би з невеликого вживання, переходять на явне уже для всіх зловживання.

    Цими висновками із області індивідуальної і суспільної гігієни і патології, а також всієї світової практики антиспиртного руху диктуються нижче наступні міри для боротьби з бажанням людей одурманювати себе наркотичними речовинами (в тому числі – алкоголем), стремлінням, яке не може бути признано ні фізіологічно необхідним, ні соціально бажаним, ні морально випраданим.

     Як перший крок до отверезіння – необхідно обмежити можливість отримання отруйного родукту; звідси – необхідність всіх обмежувальних і заборонених мір, з яких найбільш раціональною є повне вилучення всіх спиртних напоїв, як предмету вживання, із виробництва і продажу (поза аптеками).

    Як показав блискучий і грандіозний досвід заборони, проведений в Росії почались війни 1914 року, така система радикального насадження тверезості заключає в собі ще менше негативних сторін чим це раніше допускалось, вона повністю співпадає з бажанням маси населення,яке за 1,2 року настільки уже звикло до неї, що морально не легко з нею розійтись, а тому немає ніяких розумних підставах відмовлятись від цієї системи – повного заборонення всіх спиртних напоїв.

    Але якщо прийняти ще інші міри, направлені проти першопричин п’янства, то одними заборонними мірами знищити проти першопричинні стремління людей до одурманення, звісно, неможна; інакше кажучи, повна заборона – міра безумовно необхідна, але ще недостатня.

     До неї необхідно приєднати всі міри, направлення до усунення незадоволеністю життям, незадоволення,гнітючий стан таких індивідів,так і мас; різноманітні міроприємства сприянні свідомому відношенню до життя, розвитку вищих проявлень – релігійних, моральних, етичних; подняттю відчуття власної гідності і громадянського самосвідомості, а також, підвищенню економічного добробуту мас.

    Таким чином, в программу отверезіння, окрім заборонних включаються міри: культурно- просвітительська, економічна та ін., в тому числі необхідно:

  1. Спеціальна протиалкогольна освіта шкільна і позашкільна, як для широких кіл, так в особливості навчаючих (курси,лекції, протиалкогольна література, навчальні посібники).
  2. Співпраця організаціям боротьби з нетверезістю, а також, всіма організаціями ,які переслідують цілі просвітлення, розваг і відволікають від п’янства, включають тим самим тверезість в свою программу ( спортивні, співи, суспільно і спеціально – навчальні організації, народний дім і т.д.) і насамперед активна діяльність органів самоуправління.
  3. Безпощадна боротьба з таємний виробництвом і продажем спиртних напоїв.
  4. Боротьба з питними звичаями і упередженнями, поширення безалкогольних напоїв і введення їх в побут і ужиток, замість алкогольних.
  5. Внаслідок того, що п’янство штучно підтримується матеріально зацікавленими в тому числі лицями, напр. деякими сільськими хазяїнами, виноділами, необхідно заохочення виробництв, переробляючих в корисні і нешкідливі продукти і матеріали, які служать для виготовлення спиртних напоїв.
  6. Боротьба з алкогольним капіталом має звернути на себе увагу, як місцевих самоуправлінь, так і Правительства, і сфера впливу цього капіталу має бути непохитно і систематчно звужена.

     В заключення цієї переписки, в виду існуючої тенденції деяких елементів висувати як способи боротьби з алкоголізмом поширення слабоалкогольних напоїв, якими при цьому вважаються пиво і виноградні вина, останнє навіть в 16 градусів, – Постійна Комісія вважає необхідним підкреслити, що така політика має наступні негативні сторони:

а) Немає протидії, а навпаки – заохочення стремління людей одурманюватись.
б) В кінці кінців вживається не менше, не більша кількість алкоголю (вичесленого на чистий безводний алкоголь), робить велику і непереривну шкоду організму.
в) Втягується у вживання алкоголю більш широкі слої- жінки та діти,- що губить майбутнє країни.
г) Поширюється поле дільності для крупного поля діяльності для приватного крупного і мілкого капіталу,який культивують і поширюють алкогольні напої, завершує зачакловане коло, із якого населенню ще важче вибратись.
д) Розоряється ще більше споживач, так як при встановленому стремлінні алкоголіків, при переході з міцних на більш слабкі алкогольні напої, доводиться дорожче оплачувати свою звичну дозу.
е) Втрачається моральний і практичний грунт для належної боротьби з таємним виробництвом спиртних напоїв і вживання сурогатів.

   Відповідно рішення, а тим більше заохочення виробництва і продажу виноградних вин і пива, (вживання якого в Росії і без того уже почало швидко зростати останніми роками), не виправдовується ні моральними, ні гігінічними, ні патріотичними, ні соціальними міркуваннями.

Голова Постійної Комісії М.Н. Ніжегородцев

Члени комісії И.В. Сажин
А.Л. Мендельсон

Секретар Н.Н. Тутолмин

Матеріали підготовлено Тетяною Наконечною та Анною Козловською спеціально для Пращур.укр. Документ виявив: Ігор Гуменюк

сканирование0013

сканирование0009

сканирование0011