Адам Міцкевич увійшов в історію польської і світової літератури, як геніальний поет і великий мислитель. Сьогодні хотілося би розповісти про основні моменти його біографії, а також дещо про його тезку-ксьонза, який народився через 4о років після народження поета.

     Майбутній поет народився 24 Грудня 1798 року на хуторі Заосьє, біля міста Новогрудка, що входить нині до складу Білорусії. Раніше білоруські землі належали Литві, тому Міцкевич і називає своєю батьківщиною Литву. Батько його, Микола Міцкевич, адвокат, належав до дрібнопомісної шляхти. У будинку Міцкевичів жили волелюбні традиції польських патріотів. Микола Міцкевич сам брав участь у народно-визвольному повстанні 1794 року під керівництвом Тадеуша Костюшка й намагався прищепити почуття патріотизму та волелюбності своїм дітям.

    Рано вративши батька, Адам Міцкевич ще з дитинства привчався до самостійного життя. В 1815 році поступає в Вільно, де був зачислений «казеннокоштним» студентом університета. Там за допомогою професорів і вчителів вивчав різні науки, серед яких були найулюбленіші рідна і зарубіжна література, вітчизняна історія і античний світ. В1822 і 1823 році з допомогою близьких друзів Міцкевич в Вільно видає два невеликих томника його «Поезій».

vlvlviln80-02

     За організацію і участь у підпільних товариствах у 1824 р. був висланий у віддаленні губернії Польщі, а згодом у Листопаді прибув до Петербургу, звідки потрапив у Одесу де працював учителем в Ришельєвському ліцеї. В Україні він залишався понад дев’ять місяців, постійно цікавлячись суспільним і культурним життям, фольклором та історією. Тут було написано більшість його сонетів, в тому числі «Кримських», балада «Воєвода», «Дозор». У 1825 р. при переїзді на роботу у Москву у Харкові познайомився з відомим письменником Петром Гулаком-Артемовським, за рахунок чого вийшла балада «Пані Твардовська» на українській мові.

   В Москві Адам Міцкевич зайняв посаду чиновника канцелярії генерал-губернатора. Весною1826 р. поет знайомиться з членами журнала «Московскій телеграф», поетами і письменниками. Самим яскравим було знайомство з видатним російським поетом Олександром Сергійовичем Пушкіним.

    Після переїзду Міцкевича в квітні 1828 р. в Петербург він разом з Пушкіним стають найкращими друзями, ходять на літературні вечори, діляться враженнями про прочитані твори. Міцкевич перекладає вірші Пушкіна на польську мову. Росія була Батьківщиною слави Адама Міцкевича. В журналах і альманахах в період 1826-1830 роках друкувалися твори Міцкевича-балади, «Сонети», «Фарис», «Конрад Валлендор», «Дзяди».

   Виїхав до Константинополя організовувати польські підрозділи (Польський Легіон), а також складений з євреїв Єврейський легіон для боротьби з царською Росією. Раптово 26 листопада 1855 року помер у помешканні Михайла Чайковського.

     Згадуючи у цей день поета Адама Міцкевича, хотілося би також звернути увагу на цікавий факт, який ми віднайшли під час роботи над проектом “Родове Дерево прихожан Погребищенського костелу“. В метриці за 1875 рік ми знаходимо записи про католицького священника Погребищенського костелу Адама Міцкевича. Цілком імовірно, що поет Адам Міцкевич і його тезка священник – родичі.

Запис про смерть Метрична книга 1897 р. ДАВіО Ф.Д-904 оп.32 спр.192

Метрична книга 1897 р. ДАВіО Ф.Д-904 оп.32 спр.192

     На документі, представленому вище, запис у метричній книзі Погребищенського костелу за 1897 рік (Державний архів Вінницької області, Фонд-904, опис 32, справа 192) про смерть ксьондза  – Адама міцкевича у віці 58 років  від паралічу серця.

Оскільки поки що достовірної інформації про нащадків священника не маємо, розгадку цього запитаня нам може дати генетична генеалогія – коментує Володимир Боднар, Ph.D., адміністратор геногеографічного проекту “Українська ДНК”: ” …якби вдалося знайти достовірних нащадків обох Адамів Міцкевичів, поета і священника, за прямою чоловічою лінією – тобто чоловікам, з таким же прізвищем, й залучити їх на тестування ДНК їхніх Y-хромосом (тест Y-DNA37 або вище), то можна було б з’ясувати, чи вони мають спільного предка роду Міцкевичів у порівняно недалекому минулому.”

     Надіємось, що зможемо поділитися з вами продовженням історії у майбутньому, і спільними зусиллями дамо відпвіді на запитання про нащадків Адама Міцкевича.

Віктор Долецький ©

Тетяна Наконечна ©


Комментарии:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
Website

Это не спам.
сделано dimoning.ru