Раді працювати над родоводом, відомим представником якого є видатний український архівіст Володимир Барвінок. Пропонуємо ознайомитись з виявленою Олександром Візерським його автобіографією та дізнатись про його життєвий шлях.

 

Володимир Барвінок з дружиною Євгенією, 1913 рік

Володимир Барвінок з дружиною Євгенією, 1913 рік

 

Володимир Іванович Барвінок – український історик, магістр богослов’я, історик християнської церкви, бібліограф, письменник, діяч УНР, візантолог, викладач українознавства і історії, почесний громадянин Чернігівщини, науковий співробітник ВУАН, археолог, працівник УНІК, видатний архівіст, живописець.

Народився 22 липня 1879 року (ДАЧО ф.679 оп.10 спр.261 стор.389зв.-190) у сімейному маєтку, розташованому на Чернігівщині у селі Охрамієвичі, де його предки жили протягом понад ста років.

Барвінок навчається у Чернігівській Духовній Семінарії, де вивчає давні та сучасні іноземні мови, філософію, образотворче мистецтво та прикладні науки. Закінчує семінарію з першим розрядом у 1901. У 1905 закінчує Київську духовну академію, де його вчителем був відомий літургіст А. А. Дмитрієвський, нині Національний університет «Києво-Могилянська академія». Того ж року 29 червня одружився з Євгенією Воловік (ЦДІАК ф.127 оп.1080 спр.144 стор.25зв.-26) , родом з Умані. Вінчання відбулось в Добро-Миколаївській церкві. Барвінки мешкали на Подолі, вул. Фрунзе, 31.

3 квітня 1906 у Києві народжується його син Борис (ЦДІАК ф.127 оп.1080 спр.178 стор.562зв.-563). В період з 1905 до 1917 проживає у Петербурзі. З 1905 до 1908 навчається у Санкт-Петербурзькому археологічному інституті, з 1908 до 1911 — на історично-філологічному факультеті Петроградського університету, де отримує ступінь магістра богослов’я. З сім’єю він часто відвідує Київ.

Ancestors

Володимир, дружина Євгенія, син Борис та члени обох родин

 

Працював у багатьох різноманітних галузях, в першу чергу його цікавила історія України, історія слов’янських народів та українське стародрукарство. Автор праць з історії православної церкви та її діячів, статей історично-юридичного змісту. Описував стародруки київських книгозбірень, Щекавицької та Андріївської церков, латинські та польські стародруки в архівах і бібліотеках Москви та Петербургу. Допомагав академіку М. І. Петрову в підготовці досліджень з історії староукраїнського письменства. Самим відомим його твором є «Нікіфор Влеммід і його твори», який і за наших часів є предметом обговорення серед науковців. Більшість його статей друкувались у журналах та газетах.

“Володимир присвятив значну частку свого життя дослідженню українського минулого. Він вільно читав та перекладав зі стародавніх мов, зокрема латині та давньогрецької мови, реставрував стародруки, очолював та досліджував бібліотеки, що зберігались у Софії Київській та при Михайлівському монастирі. Під час української революції працював чиновником та дипломатом-культурним фахівцем від УНР, а його рідний брат, за поки що не підтвердженими даними, воював у лавах українських армій проти більшовицької навали. Саме цей період і його подальша співпраця з Михайлом Грушевським в Академії наук України здаються мені найцікавішими. Відомо, що він відбув в Росію в складі дипломатичної місії УНР для повернення культурної спадщини, яку тенденційно, за усіх часів, вивозили з України в Росію. Детально про ці події не відомо, можливо подальше дослідження розкриє більше фактів. Володимир Іванович захоплювався мистецтвом, сам писав картини, цікавився археологією, ці та інші його інтереси знайшли відгомін у його нащадках і по наші дні.”

- розповідає праправнук Володимира Барвінка Станіслав Барвінок.

Володимир Барвінок — прямий нащадок козацького отамана Івана Барвінка, який заснував місто Барвінкове на Харківщині та брав активну участь у визвольних війнах під проводом Б.Хмельницького й наступних козацьких повстаннях. Легенди про козака-родоначальника передавались кожному новому поколінню. Поки що ми документально цю легенду не підтвердили, але працюємо над цим. 

Частина родини Барвінків під час російського терору під проводом Петра І в Україні 1709 року переселилась на Чернігівщину. 

Батько Володимира, Барвінок Іван Іванович, був першим киянином Барвінківського роду. Існує версія, що кожного наступного нащадка чоловічого роду родини Барвінків називали Іваном у честь козацького отамана, але з переїздом до Києва, починаючи саме з Володимира Барвінка, цю традицію зупинили через неактуальність.

 

ІР НБУВ ф.175-1163 л.0 Обкладинка бл.1918 р.

Автобіографія

Ф. 175 №1163 (архів Київської духовної академії)

Барвінок Володимир Іванович
1. Біографічні відомості.
2. Автобіографія.
3. Журнал «Віра та держава».
Додаток: конверт.

F °, 8 °, 52 л і 4 док.

10 арк. + конверт
Ф. 175 №1163

Короткий curriculum vitae В.І. Барвінка

Народився в 1879 році на Чернігівщині, нижчу і середню освіту здобув в Чернігівських духовно-навчальних закладах, а вища – в Київській духовній академії, курс якої закінчив в 1905 році. У тому ж році вступив на службу в центральну установу Св. Синоду, де і знаходився до кінця 1917 року.

Будучи в Петрограді на службі, одночасно з тим в 1908 році закінчив курс Археологічного інституту і в 1908-911 рр. прослухав курси Історико-філологічного факультету по історичному відділенню Петроградського університету. А саме в Археологічному інституті багато слухалися курси російських юридичних старожитностей і старожитностей польсько-литовських предметів, було вивчення пам’яток законодавства російського і польсько-литовського.

У 1911 році Радою Київської духовної академії за дисертацію «Никифор Влеммід і його твори, Київ, 1911 г.», удостоєний ступеня магістра богослов’я, а в 1912 р Св. Синодом за той же твір, відповідно до відгуку професора Петроградської духовної академії І.І . Соколова, – почесного відгуку та Академії науки, згідно відгуку відомого візантолога академіка О.І.Успенского, – премії імені М.Н.Ахматова.

Одночасно зі службою цивільною з 1912 р був викладачем історії в Петроградському Реальному Училищі А.І.Гельда, при чому в 1915 р Поручителем Петроградського навчального округу, затверджений в званні викладача середньо-навчальних закладів по історії і в тому ж році призначений штатним викладачем названого училища.

Крім вказаної дисертації мені належить ряд невеликих інших робіт, з яких важливі наступні:

1) Стан Вітчизняної церкви в 1903-1904 рр. (Церк. Вед.1909 р №№ 33-34).

2) Православна церква і її місія в 1903-1904 рр. (Міссион. Огляд. 1909 кн.ІХ).

3) Час походження святкових величань і обраних псалмів в чині всеношної. Київ, 1910 р

4) Некролог і науково-літературна діяльність проф. Київської духовної академії В.Ф. Певницького (Церк. Вед. 1911 р №№ 30-31).

5) Стан старообрядництва в 1909 р (Церк. Вед. 1911 р № 34).

6) Про зображеннях святих апостолів Петра і Павла. СПБ, 1912 р

7) Св. Рівноапостольний князь Володимир. СПБ, 1912 р

8) Моральний символізм російського іконопису XVI-XVII ст. Київ, 1912 р

9) Давня боротьба росіян з німцями. Петроград, 1915 р

10) Грюнвальдська битва – прообраз єднання слов’ян. (Прихід. Чт. 1915. №91).

11) Російські правителі в Галичині (Прихід. Чт. 1915 р №107)

12) Обрання першоієрарха незалежних церков (Віра та Держава, 1918 г. №1)

Крім цих творів мені належить ряд рецензій на різні видання (Церк. Вед., 1912 р №23, 1914 р №11 та ін.), Некрологів (Церк. Вед. 1911 р №№ 22,29,39. 1913 м №23), офіційних видань (Всеподданнійші звіти Обер-Прокурора Св. Синоду за 1903-1904, 1910 і 1913 рр.) та інших нотаток різного змісту (Церк. Вед. 1913р. №№ 9 і 47. 1914р., № 7 та ін.).

Крім цього багато приготовлено до друку – стаття історико-юридичного характеру «Правове становище Обер-Прокурора Св. Синоду і його Товариша», складена на підставі матеріалів Повного Зборів Законів, Зводу Законів і архівних архівів: Св. Синоду і Канцелярії Об.-Пр. Св. Синоду. Ця робота була розпочата в 1911 р і готувалася до наближення 200-річного ювілею установи Св. Синоду. До того ж ювілею мною готувалася Історія Обер-Прокурора Св. Синоду, з якої зроблені чорнові начерки про обер-прокурора: І.І. Мелиссино, П.П. Чебишева, С.В. Акчурина, А.І. Наумова, А.І. Мусін-Пушкін, П.С. Мещерском, С.Д. Нечаєв, Н.А. Протасов і Д.А. Толстого.

З 1912 р зайнявся вивченням історії України та зокрема вивченням життя і діяльності знаменитого ієрарха Чернігівської єпархії Лазаря Барановича. В даний час для монографії, яку я готую про Лазаря Барановича зібрані необхідні матеріали рукописні і друковані та написана частина задуманої роботи.

Ф.175, №1163

Володимир Іванович №2026

Олександр Візерський © 

Тетяна Наконечна © 

Володимир Барвінок з дружиною Євгенією, 1905 рік

Володимир Барвінок з дружиною Євгенією, 1905 рік

P.S.Logo-prashhur-5

  Статтю підготовлено спеціально для Пращур.укрЯкщо Ви зацікавлені в дослідженні своїх сімейних коренів, хочете створити генеалогічне дерево, знайти документи про походження для Карти Поляка – звертайтеся до нас. Ми допоможемо!


Комментарии:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
Website

Это не спам.
сделано dimoning.ru