Родове дерево, малюнок

«Пізнай свій край… себе, Свій РІД, свій народ, свою землю – і ти побачиш шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, із тієї стежини вже рушили у життя твої нащадки. І також будеш ти».

Г. Сковорода

«З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти,

Без стремління човен не пливе,

Без коріння сохне все живе.»

(Слова із пісні Ніни Матвієнко та Раїси Кириченко «Сік землі»)

   Родовідна пам’ять – явище в українському побуті досить унікальне. Його оспівували у піснях, промовляли у віршах, переказах, а особливо увіковічнили – у прислів’ях та приказках. Та й, мабуть, немає такої сфери у житті українського народу, яка б не знайшла відображення в іскрометних і мудрих народних висловах.

     Українські прислів’я і приказки є значною складовою частиною культури народу, його скарбом, яким він володіє з давніх часів і яким збагачує нові покоління. Ці перли народної мудрості рідко просто констатують якийсь факт, вони рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують, повчають чи звеличують. Для них характерні не лише спостережливість, життєвий досвід, а й виразність, гумор, іронія, здоровий глузд. От і родинні зв’язки, взаємовідносини в українській культурі завжди супроводжувались «перлами» усної народної творчості, що передавались з покоління у покоління:

«Міцна сім’я – міцна держава»

«Яка сім’я – такий і я»

«Родичі хоч і сваряться, та одне одного не цураються»

«Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько»

«Без сім’ї і свого роду – немає нації, народу»

   У прислів’ї: «Свойого доправляйся, від роду не відчужай», говориться про основне, що стосується твого коріння – яких вершин ти не досяг – завжди пам’ятай звідки, і з якого роду ти походиш, та не цурайся свого минулого, що є твоєю історією.

   У народному мовленні є й такі вислови, що говорять про невідоме походження людини, самотність – «Без роду й племені», – говорили про людину, що була без родини.

«Земля без води мертва, людина без сім’ї – пустоцвіт»

«Людина без братів і сестер – самотнє дерево»

«Людина без сім’ї, що дерево без плодів»

«Без роду, хоч з мосту та в воду»

«Ти можеш не знати своїх батьків, але твоя сім’я існує незалежно від твого знання або незнання. Ти можеш віддалитися від родичів, порвати з ними всякі стосунки, але ти не вправі стверджувати, що цих родичів у тебе немає» (Діана Сеттерфілд «Тринадцята казка»)

 

  Часто ми зустрічаємо народні вислови про цінність виховання, повагу до батьків, що тебе зростили, «на ноги поставили», дарма, що не біологічних, адже сім’я – це спорідненість не тільки по крові:

«Батько не той, що породив, а той, що спорядив»

«Не та мати, що родила, а та, що вигодувала (зростила)»

«Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів»

   

    На Україні здавна шанувались родини, що мали багато діток:

«Багато дітей у сім’ї – Божа благодать». Це прислів’я говорить про велику, дружню і працьовиту родину, що є і добробутом, і взаємоповагою, і взаємодопомогою – найвищими цінностями у родині. А про тих, хто мав одну-дві дитини – говорили:

«Де одинець – сімейству кінець, де сім – щастя всім»

«Один син – не син, два сина – пів сина, три сини – ото тільки син!»

Велика родина – велика цінність. Життя вирує у таких сім’ях, традиції процвітають, шанують старших, поважають.

«Дерево тримається корінням, а людина сім’єю»

    Мало хто знає, що в давнину було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна. Пам’ять про своїх предків була природньою потребою. Триматися свого роду, оберігати сімейні реліквії, традиції, передавати їх у спадок наступним поколінням – було обов’язком. Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам’яттю, зневажливо називали «людьми без роду-племені».

«Якщо позабудеш стежину до хати,

Яку дитинчам навпростець протоптав,

І матір, і рід свій, і слово крилате,

То значить, чужинцем бездушним ти став.»

(Р.Братунь)

    Кожна людина і кожний народ мають свої святині. Портрет на стіні дідуся і бабусі – це не просто данина традиції, це пам’ять про тих, хто творив історію, з кого варто брати приклад. Сьогодні майже усі фото зберігаються на електронних носіях, колись – зайдеш до хатини бабусі – а там уся історія родини на світлинах, що розвішені на стінах, стоять на шафах та у трельяжах. Дідусі і бабусі – це жива мудрість, неписана історія нашого роду, досвід, отриманий від них у спадок, залишається золотим набутком на усе життя. Часто наші бабусі і дідусі є саме тими творцями легенд, казок, прислів’їв та приказок.

20131204-act2

«Тисячі речей, писав Іван Франко, – у житті забудете, а тих хвилин, коли вам люба мама чи бабуся оповідала байки, не забудете до смерті.»

«Годуй діда на печі, бо й сам там будеш»

«Шануй батька та Бога – буде тобі всюди дорога»

«Поки діда, поти й хліба»

«Поки баби, поти й ради»

«Для онука дідусь – розум, а бабуся – душа»

«Розумна дитина в батьковій свитині»

«Як батьки ставлять до своїх батьків, так і діти ставитимуться до них»

«Молодь багата мудрістю батьків»

    Як дерево тримається на корені, так і кожен рід тримається на найстарших його членах, бо саме вони мають великий досвід життя і допомагають молодим.

    Про дужу, міцну родину, у якій підтримують один одного, родинне вогнище, гніздо, до якого завжди хочеться повертатись складено багато народних прислів’їв та приказок:

«У нашому роду нема переводу»

«Сім’я міцна – горе плаче!»

«На печі завжди червоне літо» – вдома завжди тепло й затишно.

«Рідні пенати» – застарілий вислів, що означає рідний дім, домашнє вогнище.

«До свого роду хоч через воду»

«Як мати рідненька, то й сорочка біленька»

«Не ясла до коней ходять, а коні до ясел»

«Всяка пташка своє гніздо знає»

«Своя хата – своя стріха; свій батечко – своя втіха!»

«Своя хата не ворог, коли прийдеш, то прийме»

«Наш рід добрий на плід»

«Любов до Батьківщини починається з родини» (Ф.Бекон)

«У родині буває всяке, трапляється і щастя» (Борис Трушкін)

Ще змалку нас учили наші батьки, а їх – наші бабусі і дідусі:

«Оцей пальчик – мій дідусь,

Оцей – моя бабуся,

Оцей пальчик – мій татусь,

Оцей – моя матуся,

А цей пальчик – оце я!

А це вся моя рідня!»

Уже тоді, на прикладі маленької ручки маляти, формували образ родини і її цілісності.

Толстой Л.М. писав: «Всі щасливі родини схожі одна на одну, кожна нещаслива сім’я нещасна по-своєму», «Щасливий той, хто щасливий у себе вдома».

Є у народній творчості вислови про родину, що відображають досить іронічні стосунки:

«Нема роду без вироду». Спільнокореневе «виродок» засвідчує, що траплялися випадки, коли представники роду були зовсім не схожі на решту його членів, зокрема йдеться про відмінність моральних настанов.

«Десята вода на киселі» – про дуже далеких або навіть сумнівних родичів.

«Такий родич, як чорт козі дядько»

«Не трать ходу до поганого роду»

«Як до такого роду, то краще з моста в воду»

«Рід великий та пообідать ніде». Досить часто так складаються родинні стосунки, що хоча й велика родина, та любові і дружби немає. Кожна окрема сім’я живе сама по собі і не родичається з ріднею.

«Як багато родичів, то сім раз пообідав, або ні разу не їв»

«Нещаслива родина, як лиха година»

«У дітей високі пороги, а у родичів бодай ще вищі були»

«Великий рід, та ніде голови прихилити»

«Тільки рідні, що лапті одні»

«Рідня до пів дня, а як сонце зайде – і сам чорт не знайде!» – інше трактування «коли приходить біда в хату – то й немає кому допомагати».

«При добрій годині – брати й побратими, а при лихій годині – нема й родини»

«У недружній родині добра не буває»

«Своїх багато, а як прийшлось топитися, то ні за кого й вхопитися»

«Рідня тільки до чорного дня»

«Рід великий, а родича нема»

   Дуже багато у народному b5280a2a11080abda1ec37df2acbc41dфольклорі є висловів про схожість батьків і дітей, подібність дітей до батьків вчинками, характером, здібностями. Адже саме сім’я є осередком любові й тепла для дитини, дає їй уявлення про доброту, моральність, культуру поведінки. Тому в народі кажуть:

«Який дуб, такий клин, який батько, такий син»

«Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й діти»

«Батько – рибалка, то й діти у воду дивляться»

«Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина»

«Які мамка й татко, таке й дитятко»

«З кривого дерева – крива й тінь»

«Яке волокно, таке й полотно»

«Яка гребля, такий млин; який батько, такий син»

«Яке зіллячко, таке й сім’ячко»

«Від лося – лосята, а від свині – поросята»

«Батьки працьовиті – і діти не ледачі»

«Який рід – такий і плід»

«Дітям більше потрібний приклад для наслідування, ніж критика» (Ж.Жубер)

    Про відносини батьків і дітей, що не шанують своє коріння, досить часто ми зустрічаємо у народних приказках та прислів’ях:

«Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – кінець»

«Від малих дітей голова болить, а від великих – серце»

«Добрі діти доброго слова послухають, а лихі – й дрючка не бояться»

«Добрі діти на ноги поставлять, а лихі і з ніг звалять»

«Охотніше один батько вигодує десятеро дітей, ніж десятеро дітей одного батька»

«Шануй батька й неньку – буде тобі скрізь гладенько»

Літні люди бояться самотності, тому з їх уст звучать наступні слова, що говорять про дітей, які, мов птахи, відлетять із батьківського дому, та позабудуть своїх батька й неньку:

«Діти, діти, добре з вами літом, а зимувати – горювати!»

«Дочка – як ластівка: пощебече, пощебече й полетить»

    Сім’я – маленька держава, яка має свої закони, права і обов’язки, традиції , що передаються від роду до роду, цінності. «Сім’я – не осередок держави. Сім’я – це держава і є» (Сергій Довлатов). Про добрі стосунки у родині в народі говорять:

«Добре там живеться, де гуртом сіється і жнеться»

«Нащо й клад, коли в сім’ї лад»

«У дружній родині і в холод тепло»

«У своїй родині всяк сам великий»

«В сім’ї і каша густіша»

«Де мир та лад, там і Божа благодать»

«За загальним столом їжа смачніша»

«Сім’я міцна ладом»

«Є рід – буде й обід»

«Як не стане – то батько достане, як не буде – то мати добуде»

«Син в сім’ї – опора, а дочка – окраса»

«Сім’я – це те первинне середовище, де людина повинна вчитися творити добро» (В.Сухомлинський)

«Сім’я – ось що найважливіше, ось що змушує битися моє серце» (Філіпп Грегорі «Ще одна із роду Болейн»)

     Якого б віку і статусу не була людина, де б вона не жила і яких поглядів би не дотримувалася, вона потребує родини. Спочатку тієї, де народжується і росте, потім – тієї, яку створює сама і де ростить своїх дітей. Довіра, турбота, підтримка – ось з чим асоціюється це слово. У чому ж таємниця “малого осередку суспільства”? В деякій мірі це можна зрозуміти, дослідивши висловлювання про родину, що звучали в різні часи у різних народів. Наймудріші висловлювання про родину відрізняються особливою глибиною. Чого варте, наприклад, дотепне зауваження давньогрецького математика і філософа Піфагора, в якому він радить батькам і матерям «берегти сльози своїх дітей, щоб вони могли проливати їх на батьківській могилі». Адже, дійсно, чим сердечніше, справедливіше і ніжніше ми ставимося до дітей, тим більш щирою буде їх печаль, коли ми підемо. Дуже точно сказав про сім’ю політик Бред Генрі: «У неї є сила надихати нас на подвиги і втішати, коли ми раптом оступаємося». Для французького льотчика й письменника Антуана Сент-Екзюпері чудо полягало в тому, що «рідний будинок здатний незримо створювати в серці “пласти ніжності”, де як води джерела, народжуються мрії».

    Сім’я, родина, рід – є основною опорою, «стовпами» для становлення нас, як особистості. Ми маємо це цінувати і пам’ятати, дякувати нашим пращурам за цінні поради і настанови щодо створення родинного вогнища і підтримання його, які вони увіковічнили у народних приказках, прислів’ях, висловах.

«…А що дитині треба?

Дім красивий, білий.

І, як світлий образ,

Мамин погляд добрий,

Й батька дорогого

Чути добре слово.

А ще гарно б мати

І сестру, і брата…»

Людмила Коваль ©

Logo-prashhur-5

P.S.

  Статтю підготовлено спеціально для Пращур.укрЯкщо Ви зацікавлені в дослідженні своїх сімейних коренів, хочете створити генеалогічне дерево, знайти документи про походження для Карти Поляка – звертайтеся до нас. Ми допоможемо!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
Website

Это не спам.
сделано dimoning.ru