Depositphotos_70209473_original1

   Земля – вічне яблуко розбрату… Земельні наділи завжди були причиною постійних конфліктів між господарями та сусідами. Незважаючи на те, що землі більшості були доволі родючими та приносили гарні врожаї, рясно родили сади і баштани, селяни мали у доволі великій кількості трав для сінокосу та луги для пасовищ худоби, завжди виникали сварки та «земельні війни» між власниками земельних ділянок. Суперечки виникали не лише між господарями невеличких земельних ділянок; бували і випадки судових тяжб між заможними власниками, які володіли цілими селами та величезною кількістю земельних наділів.

         Яскравим прикладом такої ситуації є судова суперечка між графом Адамом Ржевуським  та поміщиком Павлом Собанським. Справа розглядалася в брацлавському громадському суді за поданням сторін позивача та відповідача.

         Спершу варто коротко охарактеризувати причини даного судового позову. Якщо вірити матеріалам, які зберігаються в фондах Державного архіву Вінницької області, то ситуація складалась наступним чином: Павло Собанський володів у Липовецькому повіті селом Спичинці, яке межувало з володінням графа Адама Ржевуського. За матеріалами «прошения», котре було подано в липні 1796 року до Брацлавського громадського суду графом Адамом Ржевуським, стало відомо, що  біля вищезгаданого села поступово та під різними причинами розпочалось захоплення Павлом Собанським земель, які межували з містечком Погребище та якими володів на правах спадщини граф Адам Ржевуський.  У зверненні було охарактеризовано дану «спірну» земельну ділянку, яка простягалася «від млина до великої дороги, котра проходила повз могилу (яка знаходилась праворуч від дороги) і далі до містечка Плисків та до болотистої місцевості, котра називалась «руда» та знаходилась трохи вище хутору ксьондза погребищенського». З усіх зазначених земель податки повинен був збирати власник Адам Ржевуський, проте вони були захоплені Павлом Собанським, через що й було подано вищезгаданий судовий позов.

         На жаль, у збережених матеріалах відсутня точна дата перших судових засідань та слухань, проте можна зробити припущення (знову ж, таки на основі збережених документів), що слухання розпочались 16 жовтня 1796 року. Повіреним у справі графа Адама Ржевуського було призначено шляхтича Яна Грабінського, а повіреним у справі Павла Собанського – шляхтича Миколу Шушкевича. Друге засідання було назначено на 10 листопада 1796 року. На нього з’явився повірений шляхтич Микола Шишкевич (по справах Павла Собанського) і заявив, що Павло Собанський хворий і не може бути присутнім при розподілі «спірної землі», через що було вирішено відкласти огляд «спірної землі» до 17 листопада 1796 року. До вказаного числа землі мав оглянути Павло Собанський, який на момент слухання 10 листопада 1796 року був визнаний хворим. Рішення було оголошене суддею Яном Романовським в присутності обох повірених, землеміра Валентина Якубовського та секретаря Петра Андрієнова.

         Проте і на засіданні 17 листопада 1796 року не було надано потрібних та відповідних документів, які б могли засвідчити дійсне право власності як позивача, так і відповідача. Тому суд вкотре переніс слухання вже на 1 березня 1797 року (на жаль, невідомою залишається причина судді Яна Романовського відтермінувати слухання по цій справі на такий великий проміжок часу; можна лише зробити припущення, що, з огляду на те, що сторонам до 17 листопада 1796 року не вдалося надати суду потрібних документів, позивачу та відповідачу було надано термін у три з половиною місяці для остаточного збору та оформлення потрібних документів.

         Під час даного часу повірені позивача і відповідача не гаяли часу і надсилали до суду скарги та заяви, в яких йшла мова про чинне володіння обох сторін. Таку скаргу було надіслано повіреним графа Адама Ржевуського, в тексті якої йшлося про те, що Павло Собанський не має жодних документів, які б могли підтвердити його право володіння на «спірний шматок землі».

     На жаль, матеріали справи не збереглись у повному обсязі – саме відомості про засідання суду від 1 березня 1797 року відсутні, проте вдалось віднайти заяву, датовану 13 березня 1797 року, яка була надіслана повіреним Адама Ржевуського. В тексті суддю переконували в тому, що у графа Адама Ржевуського є документи, які підтверджують його законне унаслідування «спірної землі біля околиць містечка Погребище». З вмісту інформації в цій заяві можна зробити висновок, що судове засідання 1 березня 1797 року або не відбулося взагалі, або ж знову було безрезультатним.

     На жаль, у документах, які висвітлюють перебіг вищезазначеної судової справи, не збереглося інформації про завершення цієї «земельної тяжби», що дає змогу зробити логічний висновок, що «земельні судові справи» не закінчувалися лише судовими процесами і тривали протягом багатьох місяців та навіть років. Не просто було вирішити такі питання, оскільки земля завжди мала велику цінність для власника, і мало хто віддавав свої наділи без тривалих конфліктів та війни.

    За матеріалами архівної справи: ДАВіО Ф.Д-608, оп.1, спр.28

Гуменюк Ігор Петрович © – дослідник-краєзнавець, член Всеукраїнської Національної спілки журналістів

 


Комментарии:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
Website

Это не спам.
сделано dimoning.ru