Тема досліджень родоводу хвилює і вабить своїм духом багатьох. Тому ми раді кожній зустрічі та розмові про таку цікаву і ще не зовсім звідану у нас царину – генеалогію.

    Минулого місяця мали нагоду дати інтерв’ю для публікації в журналі “Вінничанка”, який вийшов на початку листопада (№11(57) 2014). Завжди приємно мати справу з професійними людьми, які захоплені улюбленою справою – це відчувається. До вашої уваги стаття та фото журналіста Олени Бурдейної.

     “Як дослідити родинне дерево своєї сім’ї? Як звали твоїх предків? Що їх турбувало і що робило щасливими?

   Ці питання цікавлять тих, хто усвідомлює зв’язок минулого з сьогоденням. На допомогу їм приходить генеалогія – розділ історичної науки, що вивчає походження і родинні зв’язки окремих людей та сімей. Віктор Долецький, засновник Центру вивчення генеалогії “Пращур”, займається цією наукою з 2008 року і дослідив своїх пращурів аж до 10 коліна! Збудувати власне родинне дерево може кожен – запевняє він.

     Перший етап родового дослідження – поговорити з батьками, дідусями-прадідусями та бабусями-прабабусями. Якщо найближчі родичі померли, треба йти до всіх, до кого можна дотягнутись: сестер, братів, рідних/усиновлених, офіційних/позашлюбних, двоюрідних/троюрідних.

   – Щоб отримати максимум інформації, перегляньте сімейні альбоми. Бажано це робити з людьми літніми, які знають хто там є і можуть розказати якісь сімейні історії. Дуже рекомендую вмикати диктофон. Гадаю, дуже цікаво, коли цей запис збережеться і через 20-30 років його послухають ваші нащадки. В живих голосах чути ставлення до тієї чи іншої людини. Також деякі люди писали щоденники, зошити – це також стане в нагоді.

   Найголовніше – записувати дати і місця народжень, віросповідання, майновий стан. Це потрібно для подальших пошуків в архіві, адже в різних документах зберігається різна інформація. Варто також розпитати про сімейні легенди. Вони інколи вказують напрям пошуку, а інколи і не підтверджуються – буває по-всякому.

Журнал Вінничанка №11(57) листопад 20142

   У Вінницькому обласному архіві зберігаються тисячі видів документів з датами до 1936 р. 200 з них знадобляться при фаховому генеалогічному пошуку. Віктор радить пересічним вінничанам використовувати 4: метричні книги (хто, коли, де народився, хто і звідки батьки), сповідальні книги (щорічний подвірний перепис на Паску), ревізійні казки (для селян), міщанські книги (для городян):

   – Зараз будь-хто має право доступу до архіву. Людина пише заяву на ім’я директора і допускається до вивчення незасекречених документів. Не дозволяється виносити папери за межі читального залу, але їх можна копіювати (ця послуга платна).

    Інформацію про найближчі 3 покоління – батьків, дідів, прадідів – слід шукати в актових записах міських ЗАГСів:

   – Все, що свіжіше 1936 року, зберігається в обласних, районних, міських ЗАГСах. І доступ туди набагато складніший через захист персональних даних. Треба підтвердити, що ви шукаєте інформацію про ваших прямих предків. Для цього готуйте – свідоцтво про народження ваше, вашого батька, діда. Якщо вони не збереглися – відновлюйте. Якщо досліджується жіноча лінія, то треба ще й свідоцтва про шлюб. Коли пройдете весь цей ланцюжок, вам нарешті зроблять виписку.

     Накопичуючи дані про своїх пращурів, дослідник рухається все глибше в часі. Врешті він впирається в так звану генеалогічну стіну – відсутність старіших даних:

Така “стіна” існує в кожному населеному пункті на своєму часовому відрізку. В нас – це 1750 роки. Це пов’язано з національно-визвольною війною під проводом Хмельницького і періодом Руїни. Церкви, а з ними й метричні книги, почали відновлюватись саме у 1730 році.

   Є різні типи генеалогічного дослідження: часткове по прямій чоловічій лінії, дослідження по прізвищу з побудовою повного родового дерева, повне генеалогічне дослідження роду (і батьківська, і материнська лінія):

На повне дослідження витрачається багато часу, грошей, вивчається маса документів, але ви робите більш системний аналіз. Ви краще розумієте, чим жила ваша родина, скільки дала дітей, як розвивалось прізвище на цій території в різні періоди часу. Буває, взагалі одна гілочка просочується через війни та революції.

Віктор Долецький і його помічниця Тетяна Наконечна

Віктор Долецький і його помічниця Тетяна Наконечна

  Зібрану інформацію потрібно впорядкувати. Для цього можна скористатись комп’ютерними програмами “Family Tree Builder”, “Древо жизни”. Більш урочистий варіант – родова книга. В ній вказується хто чий предок, описується місцевість, домівка, професії. Генеалогічні плакати (комплексні діаграма) – більш лаконічні, але вони наочно демонструють павутинну кровних зв’язків, якою обплетений кожен куточок української землі:

– По-перше, – говорить Віктор Долецький, – мені ці дослідження допомогли усвідомити, що мої предки живуть на цій землі більше 300 років! По-друге, розумієш, яка сила за тобою стоїть – 2 батьків, 4 дідусів, 8 прадідусів… До 10 покоління – 1024 роди! Це сила людей! Інколи думаєш: може поїхати, адже зараз важко в Україні…

    Але коли ти бачиш, що твої предки жили і живуть на цій території більше 300 років, беруть енергію звідси, то розумієш – це дійсно МОЯ земля!”

Олена Бурдейна, для журналу “Вінничанка”  ©

P.S. Читайте журнал Вінничанка – з цікавими публікаціями для жінок і про жінок.

One thought on “Як дослідити родинне дерево (інтерв’ю для журналу “Вінничанка”)

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
Website

Это не спам.
сделано dimoning.ru