польськая шляхта

   Сьогодні серед нас живе чимало нащадків шляхти – як польського, так і українського походження. Для багатьох таке відкриття може стати несподіванкою, адже ще порівняно недавно, у радянські часи володіти знатним походженням було не престижно і небезпечно. Чому мешканці Польщі, які володіли маєтками у воєводствах, не так віддалених від столичних Кракова та Варшави, відносно безпечних, адже не були так так наражені на татарські спустошення перебиралися на українські землі, зокрема у небезпечне прикордонне Поділля? Та й чи була уся шляхта польською?

   Сучасні науковці стверджують, що радянська теза про тотальну колонізацію польською шляхтою українських земель після їх входження до складу Речі Посполитої згідно умов Люблінської унії 1569 р. є сильно перебільшеною. Адже ще задовго до унії тут існувала сформована верства шляхти та князів українського та литовського походження. Вони ж залишилися основними дідичами маєтків на Поділлі і після Люблінської унії 1569 р. Наприклад, у Сxiдному Пoдiллі ще з кінця XV ст. нaмiсникaми, a згoдoм i вoєвoдaми aж дo пoчaтку XVII ст. були князi Фeдiр Чeтвeртeнський (1494-1498), Кoстянтин Iвaнoвич тa Iлля Кoстянтинoвич Oстрoзькi (1498-1539), Сeмeн Прoнський (1539-1541), Фeдiр Сaнґушкo (1542- 1547), Бoгуш Кoрeцький (1548-1576) i Януш Збaрaзький (1576-1608), більшість з яких були православними. Схожа ситуація була на Волині і Київщині.

   Та все ж, в oстaннiй чвeртi XVI ст. числo дрібної шляxти з зaxiднoукрaїнськиx регіонів, які входили до Корони Польської рiзкo зрoсло. Це була малозаможна шляхта, яка осідала при двoрax вoлинськиx мoжнoвлaдцiв. За словами Наталі Яковенко, бiльш oсвiчeнa, призвичaєнa дo придворного цeрeмoнiaлу, рoзкутiшa й iнiцiaтивнiшa, нiж бoярствo Вoлинi й Київщини, гaлицькa шляxтa нaрiвнi зi свoїми пoльськими кoлeгaми стaла прaвoю рукoю заможних українських пaтрoнiв, дiстaючи з чaсoм зa їx прoтeкцiєю пoвaжнi стaнoвищa i мaєтки в Укрaїнi. Мiгрaцiйний пoтiк шляxти з Гaличини, привaблeнoї пeрспeктивaми служби на княжиx двoрax, oxoплювaв дeсятки, а то й сoтнi oсiб. Нa Вoлинь, a звiдти на Київщину тa Брaцлaвщину прoникaли нoвi люди, якi з руки князя oбдaрoвувaлися службoвими мaєткaми i урядницькими пoсaдaми в нoвoпридбaниx вoлoдiнняx. Оснoвний пoтiк мiгрaнтiв руxaвся пo oсi Гaличинa – Вoлинь – Київщинa – Брaцлaвщинa. Утвoрeння нoвиx князiвськиx лaтифундiй нa пiвднi пoтяглo зa сoбoю подальше переміщення шляхти.

   Початок та подальший перебіг Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького у 1648-1654 рр. призвів до кардинальних змін у демографічній ситуації на Україні і на Поділлі зокрема. Шляхта панічно покидала свої маєтки, рятуючись масовими втечами на захід. Місцева людність сильно постраждала у наступні півстоліття через громадянські конфлікти між козацькою елітою, що відомі в історії як доба Руїни, нищівні татаро-турецькі напади, викликані безперервними війнами епідемії. У результаті Правобережна Україна, а зокрема Поділля у другій половині XVIII ст. перетворилися на пустку.

Остання хвиля шляхетського осадництва на Поділлі припадає на XVIII ст. В цей час на спустошеній воєнними лихоліттями Правобережній Україні починається нове господарське освоєння та колонізація цих земель. Саме тоді з руїн були відбудовані давніші поселення, а також закладено чимало нових. Ці процеси, як правило, організовували магнати Потоцькі і Чарторийські, котрі зуміли здобути казково великі латифундії на Поділлі. Для управління маєтками та окремими селами спроваджувалася шляхта із теренів Польщі та Руського воєводства. Згодом багато з цих шляхтичів-адміністраторів за вірну службу на користь своїх патронів здобули окремі села собі в оренду, а більш підприємливі із початком дроблення магнатських латифундій зуміли викупити ці села у свою безпосередню власність.

   Розглянемо перебіг таких тенденцій на конкретному прикладі. У першій половині XVIII ст. власниками величезних земельних латифундій, що також включали простори сучасного Теплицького району Вінницької області були магнати Чарторийські. За їх ініціативи розпочалась відбудова та заселення поруйнованих війнами сіл та поновне господарське освоєння цих теренів. У силу родинних зв’язків та складних механізмів спадкування новими дідичами тутешніх маєтностей на рубежі XVIII-ХІХ ст. стали Потоцькі. Звичайно магнати не в стані були контролювати ці обширні маєтки. Цим займалися спеціальні адміністратори з числа незаможної або середньої шляхти. Окремі села здавалися також в оренду. Одним із сіл цього маєтку, Карабелівкою, в середині ХІХ ст. оволоділа родина Кулешів гербу Сліповронь. Зміна власника села пов’язана із тим, що з часом відбувся процес роздроблення величезної латифундії магнатів Потоцьких. У колишніх орендарів та посесорів маєтків Потоцьких накопичилися капітали, коштом яких вони змогли викупити орендовані землі. Представники роду Кулешів належали до числа шляхти і походили із Белзького воєводства. Оскільки рід швидко зростав, окремі представники Кулешів були змушені переселилися поза межі родинного гнізда, зокрема далі на схід, вглиб українських земель.

   Яка ж доля в подальшому спіткала подільських шляхтичів? Окремі з них, не зумівши налагодити своє господарство маргіналізувалися. Потрапивши у борги, ці шляхтичі були змушені продати маєток і за своїм майновим становищем з часом їх нащадки уподібнились до простих, але заможніших селян, або подались до міст на державну службу. Після революції доля таких шляхетських родин складалася по різному: когось заможнішого радянська влада розкуркулювала і відправляла на заслання, хтось встигнув перебратися у Польщу, інші ж за своїм майновим і суспільним становищем не відрізнялися від загалу мешканців українських сіл. Водночас католицька віра, певні культурні і ментальні відмінності й надалі відмежовували нащадків шляхти від звичайних українських селян. У такому випадку про давнє шляхетське походження могло свідчити лише особливе власницьке прізвище нащадків цих шляхтичів. Як правило, такі прізвища закінчуються на –ський, -ська, -цький, -цька. Ці прізвища сформувалися від назв сіл, якими колись володіли предки носіїв цих прізвищ.

    Усім відомі революційні події 1917 р. мали місце не лише у Петербурзі чи Києві. Чи не у кожному селі відбулася маленька революція – селяни виганяли із сіл дворян-поміщиків, які після відміни кріпацтва у 1861 р. продовжували володіти найбільшими і найкращими площами землі у селах. Ті шляхтичі-дворяни, які не виїхали на Захід, або не загинули в ході війн та конфліктів 1917-1921 рр., з часом були винищені радянською тоталітарною системою як представники ворожого класового елементу.

    Можливо у Вас також шляхетське коріння? Про що розповідає Ваше прізвище? Напишіть, будь-ласка, про це у коментарях до даної статті.

Ярослав Лисейко, канд. історичних наук ©

 

25 thoughts on “Прийшла шляхта на Правобережній Україні: міграції та подальша доля

  1. Добрый день! Мой отец- Штембульський Дмитрий Григорьевич родом из села Терновка, Бершадского района , Винницкой области. Очень неохотно рассказывал о своих предках, т.к в семье были репрессированные. Из услышанного получается, что данный населенный пункт при польской шляхте принадлежал нашей семье. Бабушка из рода Сикорский( они были крупными землевладельцами). Хотелось бы узнать о достоверности данной информации

    • Добрий вечір. Надіслали лист на пошту

  2. Dzień dobry! Moi przodkowie to Gnatowscy ” Rubakowicze”. Szlachta która mieszkała na Podolu. Mam poświadczenie szlachectwa i Metryki urodzenia moich przodków, którzy mieszkali tam już w 17 wieku, według moich dokumentów, ale na pewno też wcześniej. Szukam kontaktów z moimi krewnymi o tym samym Nazwisku. Pozdrawiam – Renata Gnatowska

  3. Нас тоталитарная система не уничтожила, впрочем как и многих, потомки нашего рода живут и в Украине и России, даже под репрессии никто из моей семьи не попал.

  4. Добрый день. Я Людмила, дочь Иосифа Заторского, мать, Елена Мазур. Все мои предки были римо-католиками от пращуров. Крещенные и шлюб брали тоже в костёле. В реестрационных книгах вписаны как украинцы или записи отсутствуют.
    Родились в Винницкой области, Барский район, с. Комаровка, я делала запросы но ответа не получила из винницкого архива.
    Буду благодарна за вашу помощь.

    • Доброго дня. Відповіли на пошту

  5. Доброго дня, дуже хотів би дізнатись, які шляхетські роди були орендарями у селах Зашковичі та Завидовичі Городоцького повіту, та де були розташовані найблищі панські маєтки.
    Моя пра пра бабуся була міщанкою, у їхньої родини були землі у Зашковичах, там вона познайомилась із пра пра дідом-шляхтичем, чия родина орендувала землі у Зашковичай та Завидовичах (можливо і в Горожанні великій) після народження мого поадіда, його батько втопився у віслі, згодом його батьки повернулись до Варшави, де ,напевне,і жили раніше, після чого пра пра бабуся повернулась до Львова, залишивши собі та дитині своє дівоче прізвище Ферин, прадід не любив розказувати про своє шляхецьке коріння і ця тема в сім‘ї була на кшталт табу. Мені дуже цікаво дізнатись нащадком якого шляхецького роду я є, тому прошу вас про допомогу у цьому.

    • Доброго дня. Відповіли на пошту

  6. Мой прадед Михайловский Яков Ромуальдович проживал в городе Смела, Черкасской губернии. Погиб в гражданскую войну. Воевал в белой гвардии .Ищу информацию о моих более далеких предках. Дед мой. Михайловский Борис Яковлевич , категорически отказывался разговаривать на эту тему.

    • Здравствуйте! Відпишемо на пошту

  7. Історія с.Мошни (Черкаський р-н) тісно повязана з польською шляхтою, яка мала значну чисельність у цьому селі , так як тут, вважаю у 1840-1850 рр., був збудованим католицький костьол, розрахований на чисельну католицьку громаду. . В різні часи власниками Мошен і «окрестных сёл были князья Домонты-Мошенские (до 1589 г.), Вишневецкие (до 1741 г. с перерывом в 1648 – 1667 гг.), Радзівілли (до 1762 г.), граф Игнат Моравский (до 1776 г.), князь К.Любомирский (до 1787 г.), светлейший князь Г.А.Потемкин (до 1791 г.), его племянница графиня А.В.Энгельгардт-Браницкая (до 1826 г.), светлейшие князья Воронцовы в т.ч. М.Воронцов. У 1819 році містечко Мошни, як весільний подарунок, перейшов дочці Браницьких Єлизаветі – нареченій і майбутній дружині князя Михайла Воронцова. Саме на час, коли село (містечко) перебувало у власності М.Воронцова (перша половина ХІХ ст.), припадає його найбільший розквіт. В челяді Воронцова перебувала збідніла шляхта. Я є нащадком Адольфа Анчевського, який за не зовсім достовірними фактами був у панів за одними твердженнями лісничим, а за іншими -каретним майстром. Нажаль мої спроби дізнатись більш достовірну інформацію про історію роду за цією гілкою поки не увінчалась успіхом. Можливо є десь архіви з даними про населення Мошен у ХІХ ст. Прошу допомоги в пошуках.

    • Доброго дня. Дякуємо за розгорнутий коментар. Відповіли на пошту

  8. Призвище Новошинська

  9. Я ищу хоть какую-либо информацию о бабушке.Она почему-то боялась нам говорить о своём происхождении.И нам известно немного что родилась она в Винницкой области в 1918 году.Звали её Штацкая Вера Харлампиевна.Знаем что времена были тяжелые и что родители её умерли с голоду.Статья для меня была очень информативной.Спасибо если поможете????

    • Відповідаю на пошту.

  10. Доброго Вам часу доби.
    Я походжу з польського роду Залевських, який за твердженням окремих джерел походить з 13 або 15 століть. На разі, мій найстаріший родич якого я знаю це Залевський Мар’ян Францович ( село Пиковець, Козятинського району, Вінницької області). Більше дізнатись в мене не вистачило ні сили ні терпіння.

    • А давайте ми дізнаємось?

    • я теж маю предка з таким прізвищем (Тадеуш точне імя не відомо. Залевський орієнтовно 1880 р.н. де мешкав в Польщі ,не знаю. мав дочку Марію 1906 р.н. проживали в Вінницькій обл. с Соболівка. -однофамілець?чи як.? дане питання мене дуже цікавить

  11. Стаття про не вивчену роль шляхти у історії України
    “Слов’янська історія – загублене минуле (гібридні війни та Україна)” на –
    http://www.uamodna.com/articles/slovyansjka-istoriya-zagublene-mynule/

  12. Доброго дня. Я нащадок двох шляхецьких родів Сква(и,о)рчинських і Жицьких (зросійщено – Жицких) з Київської області села Півні. Сайт що я додав належить парафії церкві Іоана Золотоуста що зараз реставрується за кошти лише кількох активних людей, меценатів та громади. На сайті є розділ Історія і по підрозділам масса цікавої інфо. Нажаль мені далеко продвинутися в дослідженнях роду не вдалося, на відміну від жінки, Тетяни Іванівни, що є має коріння по гілках Дідківські, Дітківські (Дидковские, Дитковские), Домарацькі, Пустовіти (Пустовойти). Її родичі вихідці з Волинської губернії, напевно мали у володіннях поселення. Нажаль це все що мені відомо.

    • Наскільки я зрозуміла, Вам потрібна допомога в генеалогічному дослідженні Вашого роду?Вірно?
      Для того,аби ми могли з Вами розібрати постановку Ваших пріотритетів, пишіть на почту prashhur.zakaz@gmail.com.

  13. Моє прізвище походить мабуть з Польського Olesnicki, але не можу зв’язати теперішніх нащадків Украінського походження які жиють і в Рівному і по різних сторонах світу з Польськими предками. Подробиці нашої знаної Украінськоі історії можна знайти при сайті http://www.Olesnicky.com.

    Нестор Олесницький.

    • Супер!

  14. Серед переселенців на терени України були й греко-католицькі священики. Поки ми не можемо сказати як і чому потрапили наші предки Смогоржевські герба Юноша з території сучасної Білорусі (Волковиск) на Поділля, але маємо документи, що їх родичем був Ясон Смогоржевський, митрополит. На Поділлі рід дав кілька великих гілок,б ільшість представників яких були священиками, спочатку греко-католицькими, а після православними та вчителями. На заваді подальшим пошукам стала зміна прізвища (?набуття придомка) – Лукашевичі Смогоржевські. Можливо Петро Лукашевич насправді був Лукашевичем Смогоржевським, але це тема для подальших досліджень.

    • Дякую за коментар! Цікаво )

Comments are closed.