На початку листопада православні відзначають Дмитрівську батьківську суботу. Це остання загальна поминальна субота у році – перші чотири під час Великого посту, після Великодня та після Зеленої неділі. У цей день багато слов’янських народів віддають духовну данину пращурам, вирушаючи на цвинтарі.

У католиків ця дата фіксована: 2 листопада – День усіх померлих вірних. Його канун – День усіх святих (як і у православних). Ці дві події у різних народів в різні часи можна зустріти поруч. Так, стародавні римляни у цей самий календарний час мали свій день пам’яті покійних, який називався Фералії, а також почитали богиню плодів та достатку – Помону. 

Прослідковується взаємозв’язок із закінченням збору врожаю та відданням частини його своїм померлим предкам – в знак пошани до них. У дохристиянські часи в поминальні дні померлим родичам нерідко приносили пожертви у вигляді тварин. 

Яскравий Хелловін також має причетність до цієї теми, хоча й перетворився з плином часу на веселе свято. Він називається вечором усіх святих і бере початок від кельтського свята Самайн. Це був день, що підводив межу після збору врожаю, дослівно його назва перекладається як «кінець літа», тобто теплої частини року. А магічної складової він набув після того, як у Ірландії поширилися християнські погляди. Католицькі монахи не були знайомі з міфологічними істотами потойбічного світу, яких кельти так само задобрювали смачними стравами, тому висвітлювали їх у рукописах як жахливу нечисть. Так на стику двох культур стало формуватися сучасне свято Хелловін.  

Якщо зараз біля могил частіше можна почути пісні церковні, то раніше це були обрядові пісні народного характеру. У дохристиянські часи над могилами здійснювали тризни – пишні обіди, під час яких співали веселих пісень, танцювали, оскільки вірили, що надмірна жалоба затримує душу померлого, не дає їй змоги відправитися у світ, який на неї чекає. Якщо похований був воїном, то влаштовували театралізовані військові змагання зі сценами битв, в яких він приймав участь. 

У всіх народів обряди в поминальні суботи схожі: доглядають могили пращурів, найстарші представники сім’ї розповідають молодшим, хто з їхніх предків тут захований – оскільки над старими могилами часто стоять лише хрести без написів. Ставлять свічки в лампадках – як символ зв’язку з Богом, а також символ скорботи. Після читання молитов або бесіди про чесноти покійних на кладовищі влаштовують обід. 

В  сьогоденні батьківські суботи – можливість зустрітися з широким колом сім’ї та поговорити про життєвий шлях тих, кому вже не задати питань. Напевне знайдуться подробиці, про які ми ще не знаємо або забули. Нерідко, вивчаючи своє коріння, можна краще пізнати й самого себе.  

Автор: Олена Янчук

P.S.

  Статтю підготовлено спеціально для Пращур.укр. Якщо ви зацікавлені в дослідженні своїх сімейних коренів, хочете створити генеалогічне дерево, знайти документи про походження для Карти Поляка – звертайтеся до нас. Ми допоможемо!

Komentarze

Dodaj komentarz

Twój adres e-mail nie zostanie opublikowany. Wymagane pola są oznaczone *

*
*

Loading Facebook Comments ...