Для чого потрібно знати свій родовід? Чи важливо, до якого покоління вивчати родинне дерево? Що дає людині знання своїх предків? Ці та інші запитання ми задали православному священнику, керівнику історичного відділу Вінницької єпархії Отцю Назарію Давидовському.  Читайте інтерв’ю нижче!
Назарій Давидовський
- Для чого вивчати родовід? 
- Якщо говорити з точки зору релігії – з точки зору православ’я чи християнства взагалі, то ми можемо помітити наступне, що, от наприклад, Євангеліє от Матфея – воно починається, що Матфей подає цілий родовід Ісуса Христа. Він подає дуже цікаві речі – для чого він це робить? Для того, щоби показати, що в родоводі були різні люди – як праведники, так і грішники. Це ще носить такий характер – що Христос приходить для всіх – не лише для якоїсь обраної частини народу, до однієї з якихось каст. Це ще підтверджує один із моментів, те, що він не лише бог, але він і людина, тобто він має своє коріння.
 
    Якщо брати до уваги Ізраїльське законодавство – і психологію відносин, в той час спадковість і приналежність до того чи іншого із колін (а ми знаємо, що було 12 колін Ізраїлевих по числу синів) це мало свої преференції і наслідки. От, наприклад, було коліно Лєвія, їх називали ще Лєвіти – лише з цього коліна могли виходити священнослужителі. Характер їхньої життєдіяльності був обумовлений тим, що вони не мали своєї землі, не мали свого житла, вони не займались ніякими господарськими справами, в них не було своєї землі для обробки, на відміну від інших колін, адже всі інші коліна (їх було 12) вони мали десяту частину віддвати на утримання цього коліна для того, щоби ці служили при храмі. І виходить, навіть якщо скласти таку таблицю відсоткову, ми візьмем 12 колін, віднімаємо одне коліно Левія, яке не давало десяту частину -11, тобто 110 відсотків загального обсягу вони віддавали Левітам. Ще, наприклад, в Іудеїв було дуже почесно бути з роду Авраама. Вони це вираховували, вони це знали.
 
    Ще один із таких характерів, що, навіть Ісус Христос, ми знаємо, що його родовід подається не  від Діви Марії, хоча, рід діви Марії перехрещується по певним колінам з Іосифом, вони були родичами дальніми, але його родовід подається по лінії Іосифа. Чому? – тому ще був його опікун Іосиф, і подається цей родовід. Це якщо говорити про древнє законодавство, Ще в церковній лінії пізніше родовід теж мав велику вагу – це є династичні сім’ї священників… В Російській імперії була така ситуація, що навіть син священника мав прийняти прихід, поступати в якусь семінарію. Ми маємо дуже великий приклад династій священницьких, які от славилися якоюсь науковістю, дослідженнями в тій чи іншій галузі богословських наук. Ми говорили про родовід тілесний, а ще поговоримо про родовід духовний. Ми говоримо, що віруємо в єдину Святу Соборну Апостольську Церкву. Є свято, яке іменується в народі Трійця або П’ятидесятниця – п’ятидесятий день після Воскресіння, День сходження духа святого на апостолів. І після цього, коли зійшов дух святий на апостолів  вони почали, як кажуть, рукопокладати (покладання рук, читання спеціальної молитви) благодать Духа святого сходила на їхніх восприємників, тому що апостоли не могли жити все життя і було прийнято рішення на одному із апостольських соборів – який відбувся в І столітті було зазначено 3 ланки священства – ланка дияконів, ланка священників і ланка архієреїв (єпископів) і кожен, хто має стати священником чи архієреєм має пройти ці ланки. Тобто, хтось може лишитися на ланці диякона (вона нижча), хтось може лишитися на ланці священника ну і найвища – це єпископи. Безумовно, у кожної з цих ланок є свої характеристики але, найголовнішою є апостольська приємственність – передача традиції. Якщо цієї апостольської приємственності немає – це являється не канонічно.  Чому? Благодать духа святого зійшла на апостолів від Христа вони її  передали на єпископів рукопоклавши перших просвітерів і дияконів. Першомученик  Архідиякон Стефан, ми знаємо, починаючи від першого століття, від апостольських часів церква завжди в собі слідкує за цією апостольською приємственністю. Тобто, хто кого рукопоклав, хто кому передав благодать духа святого. Через рукопокладання кого прийшла ця благодать. І якщо посидіти, поцікавитися, то ми можемо вираховувати свою лінію благодаті досить далеко. От, наприклад, мене рукопоклав владика Симеон, хіротонію владики Симеона очолював блаженнійший митрополит Володимир. Блаженнійшого рукопокладали патріарх Спімен, митрополит Никодим і ще кілька архієреїв. І таким чином ми беремо цю приємственність, фактично вибудовуємо цілу лінію. В церкві не лише родовід вивчають тілесний, але і духовний. Ну і, безумовно, до революції  це питання стояло досить так гостріше і цікавіше, тому що тоді досліджували дуже сильно коріння – батьки, православні, католики чи перейшли і т.д. Можемо, навіть, подивитися це в метричних книгах, не треба далеко ходити. Оце такі із певних характеристик, на скільки він важливий.
 
-  Чи важливо, з точки зору Церкви, до якого покоління потрібно вивчати родовід чи не важливо?
 
- Мені здається, важливо до будь-якого покоління  вивчати, знаєш чому?  Якщо є дідусі бабусі, ми ж, безумовно, люди віруючі, завжди подаємо записки помолитися за своїх дідусів, бабусь і кожен день в своїх молитвах поминаємо їх. Як сказано в Апостолі – що моліться за Ваших наставників і поминайте їх всіх  в молитвах  і поглядаючи на їхню кончину наслідуйте їхнього життя. Розумієш, молитва за людину, вона в житті потрібна, і особливо, коли людина знаходиться у вічності, коли вона знаходиться вже в руках Божих. Перервана традиція – це трошки погано, що в нас перервалася традиція за радянських часів, що приховувалася отака спадковість  хто там що був з родичів, а воно потрібно. Ми заходимо на кладовище, бачимо старі могили і хочеться помолитися за цих людей так само, чим більше ми будемо знати своїх предків, тим більше ми можемо за цих людей помолитися.
 
- Що це дає тим душам і що це дає нам?
 
- Що це дає цим душам? Говорить Апостол – що багато може молитва праведного. Був такий приклад. Колись Макарій Єгипетський, великий сподвижник, ішов через пустелю і побачив – лежав череп язичника. Він почав спілкуватися з цим черепом і розпитувати його. І він каже, що коли ми молимся, ми знаходимося ніби в вогні, але вогонь з нас згасає. Є в церкві поняття смертних гріхів і таких, які не відносяться до смертних. Смертні гріхи це ті, якщо в них людина при житті не покається, вони як-би їй не прощаються, а оті менші гріхи, які ми можемо попросити Господа через наші молитви, через молитви інших, простити цій людині. Можливо, в певній мірі Господь змилується і пошле милосердя або полегшить там якісь страждання. Або навпаки – дасть якусь розраду душі, відпочинок. Тобто нашій душі молитва – вона дійсно є потрібною. Ну і, безумовно, якщо в нас є розмежування між світом земним і між світом небесним то, з точки зору церкви вони єдині в певній мірі. Чому – тому що є церква земна і є церква небесна. Церква земна – це той інститут, який населяємо всі ми – вірні, а церква небесна – це вже господь і душі тих, які спочили.
 
   Аве Дорофей говорить таку річ, що якщо порівняти Бога з центром кола, а на радіусі до цього кола розмістити людей, які до нього наближаються, то чим ближче люди стають до бога, тим ближче вони стають між собою. Чим ближче ми доторкаємось до бога, тим ближче ми стаєм до своїх спочилих і близьких. Я тобі розкажу такий приклад, от мій батько мені розповідав, так склалося, що його батько, мій дідусь – був теж священником, і він помер, коли моєму татові було 24 роки. Він теж був священником (мій тато) і його рукопоклали вже (батька після цього) і йому треба було їхати на перший прихід. Він каже, я приїхав, якось так хвилювався… Перша служба, є певні переживання, безумовно… І каже: “я заснув якось перед літургією вночі і сниться мені сон, що я стою перед пристолом і заходить мій батько в облоченні, стає біля пристолу і починає зі мною служити. Я кажу – “тато, що ти тут робиш”? А він каже – “ну як, я тобі прийшов допомогти””… Тобто, безумовно є якийсь зв’язок духовний. Взагалі, в древній церкві не було розмежування між молитвою до померлих і за померлих. Не було розмежування, ми молимось до святих, які теж померли і ми молимося за своїх предків, які померли перед богом. Тобто ми звертаємось, до цих святих, що вони можуть бути ходатаями перед Богом за нас самих. Тому, в принципі, я думаю що дідусі, бабусі, які не являються загальновизнаними Церквою, не канонізовані і так далі, але якщо їхнє життя було дійсно благочестивим, якщо вони дійсно наслідували царство небесне, то я впевнений, що вони так само моляться за нас на небесах. Якщо вони перебувають, ще не в райських обителях, тому що рай був зруйнований Адамом і Євою, їхнім гріхом. Тому, чим глибше ми вникаємо в покоління тим більш сильніший ми зв’язок отримуємо. Чим більше в нас заступників перед Богом, тим легше нам долати проблеми. Це проста логіка.
 
- Тобто, чим більше предків ми знаєм, тим більше ми маєм заступників?
 
- Так, більше заступників з одної сторони і, безумовно, і з нашої сторони, ми теж можемо бути ходатаями за них, тому що в кожного різні обставини, і в наших предків теж бувають різні ситуації.  І, знову ж таки, ми можемо молитися за цих людей, ми повинні за них молитися. Тобто, душа перебуває в Божих руках, але наші молитви теж їм допомагають.
 
    І ще одна історія, як я став священником. Так сталося, що я не думав-не гадав, але день мого рукопокладання в диякони співпав з днем рукопокладання дідуся в священники. Коли, буквально, день-два я помолився в сані диякона, тато каже, що йому знов приснився сон, але вже через 30 років. Приснився, що прийшов батько до нас в хату, вже старенький-старенький, з якимось торбинками. Заходить. Я кажу – тато, а що це за торбинки? Він каже – ну як, прийшов поздоровити, так треба.
 
   Є якийсь зв’язок, Господь посилає нам якесь підкріплення. Церква не закликає вірити у всі сни, вона розмежовує ці поняття. Чому – тому що люди починають іноді трактувати своє життя через сни. А це вже не покладання на волю Божу, і покладання самого на себе, а це вже є таке якесь постійне скидання відповідальності з самого себе на якийсь сон чи на ще щось – там сьогодні планета не туди зайшла і тому в мене поганий настрій, я можу на всіх зриватись. Ні, безумовно це не правильно. Але є певний зв’язок поколінь,  між нашими родичами і знайомими. От це все, що хотів сказати.
 
- Дякую.
Віктор Долецький
Інтерв’ю інших представників релігійних конфесій читайте в статті: Для чого вивчати родовід з точки зору різних релігій: інтерв’ю представників різних конфесій
 

 P.S.Logo-prashhur-5

  Статтю підготовлено спеціально для Пращур.укрЯкщо Ви зацікавлені в дослідженні своїх сімейних коренів, хочете створити генеалогічне дерево, знайти документи про походження для Карти Поляка – звертайтеся до нас. Ми допоможемо!


Комментарии:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
Website

Это не спам.
сделано dimoning.ru