История Бориса Григорьевича, представителя так называемой интеллигенции того времени, является не единичной в послевоенный период становления общества на территории Украины. Массовые репрессии в нашей стране в 30-40-х гг. и позже имели очень трагические последствия. Большая половина репрессированных, особенно в Центральной и Западной Украине, были осуждены к высшей мере наказания — расстрелу. Лишь единицам удавалось, после оглашения приговора, выйти на волю. Это стало толчком к развитию глубокой депрессии у людей, разрушало моральные устои общества. И на фоне всего этого беззакония, только устойчивые духом и высоконравственные личности пытались бороться и словом, и делом до последнего вздоха…
Шумак Борис Григорьевич, который был арестован за ст.54-10 ч. И УК УССР 6 ноября 1947, так и не услышал свой приговор… Бориса Григорьевича арестовали по подозрению «контрреволюционных действий, направленных на свержение, подрыв или ослабление власти, измене Родины». В послевоенные годы подавлялось все то, что выходило за рамки сталинской идеологической доктрины. Репрессивно-карательная политика применялась умышленно против большинства членов общества в надуманной, неправдоподобной форме.
Просматривая материалы дела, находящегося в Государственном архиве Винницкой области (ДАВиО) ф.№ Р-6023, оп. №4, Дело №1454 по обвинению Шумака Бориса Григорьевича, неоднократно наталкиваешься на откровенную сфабрикованность ее: несоответствие хронологических записей с ходом событий, множество исправлений в текстах, написанные материалов допроса и документов от присутствующих при аресте одним почерком. Это, в первую очередь, говорит о том, что данные случаи были массовыми, неконтролируемыми, сознательно безжалостными.
Из материалов дела (протокол допроса):
«Шумак Борис Григорьевич, 1904 г.р., родился и проживал в с.Нараевка Гайсинского района. Винницкой обл, украинец, беспартийный, гражданин СССР. Образование — высшее. На время ареста работал в колхозе им. 9-й Крымской кавалерийской дивизии — секретарем председателя с. Нараевка.
К началу Великой Отечественной войны проживал в с.Рафайливка Ровенецкого района, Ворошиловградской обл. УССР (сегодня это с.Рафайливка Антрацитовского района Луганской обл), где работал учителем украинского языка в начальной средней школе. В 1939 переехал на постоянное место жительства в с.Нараивка Гайсинского р-на. Винницкой обл, где к началу войны не работал, был болен.
В состав семьи Бориса Григорьевича входят: жена — Шумак Анна Станиславовна, дети — дочь и два сына. Жена выполняет в колхозе разные работы. Дочь Тамара — 20 лет, учится в медицинской школе Умань Киевской обл. Сын Владимир — 16 лет, на ФЗО Умань. Сын Константин — 8 лет, ученик третьего класса.
Социальное происхождение обвиняемого из крестьян-бедняков. Отец — Шумак Григорий Семенович, проживал в с.Глинна Ивановского р-на Пинской обл. БССР. Занимался сельским хозяйством, затем был эвакуирован в глубь России. Это было во время Первой мировой войны, тогда отец стал рабочим на железной дороге и работал в г.Тюмень. Свою же трудовую деятельность Шумак Борис начал в 8 лет и был пастухом, пас скот. С 1920 по 1940 учительствовал. В то же время закончил Уманский педагогический техникум».
Постановление на арест Шумака Б.Г. было выдано Управлением МГБ ПО 5 ноября 1947 г. Уже 6 ноября утвержден и выписан ордер на арест и обыск.
Из постановления на арест:
«Я, ст. оперуполномоченный 4 отделения 6 отдела УМГБ ВО капитан Суслов, рассмотрев материалы о преступной деятельности Шумака Бориса Григорьевича нашел, что Шумак в апреле 46-го написал и распространил два антисоветских анонимных письма, адресованных в редакцию газеты «Винницкая правда» и «Правда Украины».
В январе 47-го им было написано антисоветское анонимное стихотворение националистического содержания и отправлено в адрес главы по Делам колхозов при Совете Министров СССР.
Авторство подтверждено Актом экспертизы МГБ УССР №421 от 9.10.47р.».
На основе данного акта экспертизы и был арестован Борис Григорьевич …
Вызывает подозрение то, что ордер на арест и обыск был выдан 6 ноября, а протокол обыска утвержден 5 ноября. Ордер был выдан некоторому Логачеву, фамилия которого в деле упоминается только в этом документе, однако обыск проводил капитан Плахотнюк — в. уполномоченный Гайсинского РОМДБ. Обыск проводился с 21 до 23 час. 5 ноября 1947, в присутствии жены Анны Станиславовны и головы с. Нараевка Шевчука Федора Даниловича.
Действительно ли все происходило согласно действующему законодательству? Протокол обыска, подписи присутствующих под протоколом и расписка от жены Шумака о содержании в целостности имущества, на которое был наложен арест, написанные одной рукой…
На сайте Главной редакционной коллегии научно-документальной серии книг «Реабилитированные историей» создан «Национальный банк данных жертв политических репрессий советского времени в Украине». Под записью №30674 мы можем найти данные о Шумаке Борисе Григорьевиче: дату рождения, место рождения, образование, общественную деятельность, семейное положение и дату ареста — 5 ноября 1947! Возможно данная дата является действительной, а в формировании дела «на бегу» допущена ошибка?
По ст.54-10 ч.ІІ УК УССР Шумаку должны присудить расстрел или лишение свободы сроком на 10 лет с конфискацией имущества, однако, Борис Григорьевич так и не услышал приговора… 6 января 1948 было приостановлено следствие, в связи с тяжелым состоянием здоровья. Еще 13 ноября 1947 (или 17-го, поскольку опять видим несоответствие дат текста дела с представленными документами из больницы) сразу после ареста, Борис Григорьевич был отправлен в тюремную больницу. Следствие приостановили до его выздоровления, которое так и не произошло… 25 января 1948 Шумак Борис Григорьевич умер в тюремной больнице при «проявлениях нарастающей слабости сердечной деятельности вследствие декомпенсированного порока сердца». 10 февраля 1948 дело было закрыто и сдано в архив.
Борис Григорьевич даже при слабом здоровье был борцом против тоталитаризма и сознательного уничтожения украинской нации, которую было загнано в ярмо социалистической несправедливости и беззакония. Работая последние годы секретарем председателя с. Нараевка, он не мог смириться с действиями верхушки власти по отношению к простому люду. Из-за невозможности бороться физически, он писал… и пытался «достучаться» до сознания украинского народа — противостоять угнетению и пут рабства крестьян. В его стихах боль человеческий и крик души, стремление к «лучшей жизни», или к «просто жизни», когда есть где жить, чем работать, что есть тебе и твоим детям.
Письма с материалов дела (напечатаны в оригинале)
Погляньте в минуле, як людям жилося
В громадах жили всі класи землі
Не було голодних, не було холодних
Була ескплоатація та хліб у сім’ї.
Праця розпочнеться як сонечко зійде
Закінчиться також, як воно зайде
Мав кожний за подвиг трудовий
Одяг і взутись і збіжжя не просив.
Лиш ледар – мандрівник у світі – ледащо
Не хтів робити по світі ходив
Багато в громаді було бідноти
Що злиднів не знала – раділа гостям.
Тепер подивіться – в колгоспі живемо
Злидні обсіли і хліба нема
Голод що спутчик його не об’їдеш
Хліб, хоч і вродить, а у нас нема.
Їсти, як прийдеться, – ніхто не спитає
Голодний на працю тихо підеш
Чи маєш ти їсти, чи маєш ти зерно,
А якщо й заробиш – віддай і гаманець.
Хліб віддай бо державі треба!
І другим для різних поточних утіх.
Що буде з тобою їм за це байдуже
Ще й насміються для своїх потіх.
Ти ж на світі родився, щоб на других робити
Жить – прозябати їсти не просить
Так щорічно хліб віддавати
Насіння не лишати, здавати й послід.
Весна, як прийде, зерно позичайте
З державних фондів назад доставляй
Так площу для сіву чим хоч засівайте
Кричать репетують чим хоч занімай.
Почнуть сіять рано, як сніг зійде
І час розтягають на місяців два
Все бігають , шукають щоб «краще» зробити
І часу не вистачить бо зерна нема.
Хто ж у цьому винен, що сів розтягають,
Що в часі не вклались, не вистачає тягла?
А хто ж, як колгоспник?
Він винен у всьому:
Він винен у тому, що нема зерна
Він винен у тому, що не засіяне поле,
Він винен у тому, що нема тягла,
Він винен у тому,що на працю ходить,
Він винен у тому, що нива не зійшла.
Таку оцінку дає керівник.
Бо він приїжджий з других поколінь.
Все йому байдуже аби він прожив
А живе чортяка, як добрий панок
Що пізно уставши прямує в гайок.
Вернувшись з гуляння, сідає за стіл
Кутить, п’є, гуляє другим не впримір.
А як цього мало той день проп’є
За господарство не дбає, за трудодень бо п’є.
Спячку від себе, щоб далі прогнать
Він знов починає по чарці кружлять
Отак проводить щоденне життя
За господарство не дбає, болить голова.
Це йому дурно – заможне життя
Робити не тямить, болить голова.
Отак він керує колгоспом щодень
Спробуй озовися наробиш теревені.
І скривджений, голодний на працю підеш
В наругу за правду ще й арешт приймеш
З району начальство прибуде в село,
Наробить шуму, щоб тихо було.
Заведе знайомство з п’янюкой села
Громаду облають, щоб там не гула
Ще й взятку добреньку подасть керівник
Що людей приборкав «порядок» встановив.
А скільки наїде начальства того,
Щоб чим поживитися, скубнути чого
Воно ж бо не хоче, хліб трудом добувать
Краще воліє без праці дістать.
Ти ж один – колгоспник, працюй на полях
Від себе всіх трутнів жени в торопях
Щоб кожна обитель заможно жила,
Щоб жодна сімейка не знала ярма.
Щоб вся семьорка ходила з плужком
Щоб поле засівалось добірним зерном
Щоб голова ко-пу був із свого села
З правлінням мав раду, за господарство дбав.
Всім давав пораду, за ділом стежив
Виконував держподатки, колгоспників любив.
Тоді й держава заможна буде
Відпаде питання, що колгоспник охляє.
Це відбито з розмов колгоспників, що між собою гомонять, але чогось бояться.
Всіх одне бажання, щоб був голова колгоспу місцевий колгоспник, що має хату і дітей у селі і зв’язанний корінням з потомством села. З цього можна буде більше спитати бо він не полетить, як та пташка без наказано.
Візьміть це до уваги.
9.11.46р.
Так єсть (Гранів)
Вже літо пройшло, осінь наступила
Сонце щоденно скорочує шлях.
І кожний колгоспник, трудяга невтомна
Працює даремно на своїх полях.
Тут простір широкий єсть де розвернутись
Нікого не страшно, що скажеш завмре…
Хоть поле широке та виходу мало
Так довго терпіть сил більше нема.
І хочеться крикнуть,щоб люди почули
За правду всім на боротьбу йти
Не можна більш знести такого знущання
Що чесний колгоспник з колоду мре.
Як день що настане, на працю всіх гонять
І плату високу – трудодні дають
А прийде ж осінь та зима холодна
Весь хліба з комори кудись відвезуть.
Скрипнули ворота, агент сільради до хати зайшов…
До господаря крикнув, звернувшись у тривозі
Чом сплатник а налогів в державу не здав.
Ніщо не зупинить, ніякі благання
Що в хаті нічого, крім діток, нема…
Рукою вчепившись за радно останнє
Він тягне до себе його із пола.
Як тяжко й важко ці дні коротати
Без хліба й їжі сидить дітвора
Нема що їсти, нема й вдягання
І кожен день агент нісходить з двора
Ми всі дні робили і плати не брали
За тяжку працю на полі свою
З нас тягнуть налоги та спину ми гнемо
Нам ще й говорять, що ми живем в «раю»
Працюй до відказу поки носять ноги,
А плати та їсти у нас не проси
А то й не диво, що бідно живемо
Нема нам пощади, бо ми бідняки.
Всім треба робити, щоб у світі жити,
Але ледаря зі спини зженім!
Нехай пропаде – він п’явка народна
Нехай він зконає – туди йому шлях!
До газети «Вінницька правда»
Сталінська конституція ст.125
Від колгоспників України
Запитання: Селянине-колгоспнику, де твоя земля, коняка, віз, плуг та різний реманент?
Відповідь: В колгоспі.
З: Що тобі обіцяли дати за це під час колективізації?
В: Говорили, що я буду краще жить.
З: А що ти маєш в дійсності?
В: Я забезпечений роботою зранку до вечора.
З: Яку ти маєш оплату за роботу?
В: Я одержую трудодні або нічого.
З: Якщо ти маєш корову, чи одержуєш для неї корм?
В: Ні.
З: Селянине, чи ти маєш чим обпалювати житло?
В: Ні.
З: Чи ти маєш що їсти?
В: Немає.
З: Селянине чим тобі допомагає сільрада?
В: Вона приносить оповіщення для оплати м’яса, молока, яєць, с/г податку, позики та страховки, а то ще затягне на самооподаткування…
З: Що тобі дає присадибна ділянка?
В: Приход для оплати налогів.
З: Ще чим тобі допомагає сільрада?
В: Якщо хто-небудь не сплатить налогів, то обписує і продає.
З: Хто ж став краще жити?
В: Той хто не робив і не робить, а тільки агітує за покращення нашого життя, або спекулює.
З: Де дівається хліб з урожаїв?
В: Його забирає держава у формі різних налогів.
З: Чому колгоспники погано живуть?
В: Тому що в колгоспах багато землі, а людей, тягла і реманенту нема. Плани для посіву великі і виконуються лише на 30-50% і фактично врожаю хватає лише для оплати державі і МТС.
З: Що ж додатково одержує колгоспник з колгоспу?
В: Соціалістичні методи роботи – стахановську працю.
З: Що ж таке ко-п?
В: Це соціалістична власність і роби до упаду, а їсти не проси.
З: Селянине чи приймав ти участь у Захисту Батьківщини від нападу лютого ворога – фашизму?
В: А як же! Мої батьки, сини, дочки і внуки складали 80% діючої армії, як на фронті, так і на виробництві, і велика кількість їх не повернулися додому.
З: А як же забезпечені сироти військово службовців?
В: Повним терпінням на очікування майбутнього покращення.
З: Де ж хліб допомоги потерпілим от війни?
В: Голови колгоспів та інша наша свита проживає і промотує.
З: А як на це дивляться держ. органи?
В: Допомагають. В кращому випадку виносять догани або переводять до іншого колгоспу.
З: Що від цього одержує колгоспник, робітник і службовець?
В: Нове завдання роботи і злиденне існування.
З: Чи забезпечене твоє соцвиробництво до наступного року, а зокрема ферма?
В: Ні. Тягло – коні падають від голоду і тяжкої праці. Люди не одержали і не одержать свої трудодні. Насіння нема і де дістати його нічого не відомо.
З: Що ж ти колгоспнику будеш робити?
В: Я буду виконувати ст.118 сталінської конституції.
З: Чи покращало твоє життя в колгоспі і як воно змінилося?
В: Да, колгоспник змінив свою працю одноосібника на удесятиденноє ярмо рабського існування.
З: Чи всі колгоспники в Союзі так погано себе почувають?
В: Ні. Надзвичайно мала доля із загальної маси колгоспів показуються, як приклад до кращого життя, а всі останні тягнуть лямку рабства.
З: Де ж вихід?
В: Вихід мусить бути у зменшенні числа дармоїдів, висування керівництва із маси самих же колгоспників, а не в призначенні їх; посилення контролю із боку прокуратури, притягнення мошенників до права збільшення механічного тягла – тракторів, комбайнів, жаток та інших машин.
Виділення держпозики для посівів.
Справедливий рахунок по трудоднях.
Повернення до колгоспу тих машин, які були до війни за рахунок трофеїв. Збільшити кількість худоби теж за рахунок трофеїв.
| Ждем від редакції відповіді на сторінках газети.
Із анкети «Ревізора» |
Коваль Людмила ©
Материалы дела нашел и предоставил
директор центра изучения генеалогии
«Пращур» Виктор Долецкий