23.09.2016 мною була написана стаття Права дослідників генеалогії в архівах: міфи, законодавство та реальність, де я висвітлював основні порушення законодавства в архівах. З того часу дослідники генеалогії, історики, науковці та громадські діячі об’єднали свої зусилля та почали вимагати виконання своїх прав. І ситуація справді почала змінюватись. До недавнього часу ми мали вільне фотокопіювання майже у всіх архівах та виконання (хоч іноді крізь зуби) інших прав дослідників. Та ось, замість того щоб продовжити ці позитивні зміни Державна архівна служба підсуває в Міністерство Юстиції України Наказ Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 19 листопада 2013 року № 2438/5, яким порушує масу українських законів та міжнародних договорів. Повний аналіз – що порушує новий наказ, підготував Антон Земаник. З ним можна ознайомитись ось в цій таблиці Таблиця порушень

 
Коротко, які основні обмеження накладені новим законом:
 
  1. Зникло право на отримання архівних довідок.
  2. Необґрунтоване обмеження на отримання 20 справ в електронній формі.
  3. Повторне обмеження оригіналів через 3 місяці після повернення в архівосховище.
  4. Вилучене положення щодо принципу відкритості раніше оприлюднених документів.
  5. Вилучене право на нетривале ознайомлення з документами, що перебувают в незадовільному фізичному стані.
  6. Консультації працівників архіву щодо змісту і місцезнаходження документів лише щодо теми дослідження.
  7. Встановлено заборону на занесення копій архівних документів (електронні копії теж є копіями).
  8. Обмеження на копіювання у спеціально відведеному місці (без означення щодо вимог до такого місця).
  9. Обмеження на копіювання дзеркальними фотоапаратами та за допомогою штативів.
  10. Обмеження на використання архівних сканерів.
  11. Обмеження на копіювання документів:
    більше А4 формату
    товщиною 4+ см
    документи на пергаменті
    рукописи,
    стародруки документи із згасаючим чи слабоконтрастним текстом,
    документи, виконані аквареллю, гуашшю, олівцем, вугіллям, залізогаловим чорнилом
    колекції у повному обсязі.
  12. Заборона копіювати довідковий апарат в тому числі описи
 
Цим фактично наклали обмеження на копіювання всіх дореволюційних документів і в загальній кількості до 97% всіх документів, що зберігаються в архівах України. Вся абсурдність наказу полягає ще й в тому, що якщо його виконувати до букви, то навіть робити виписку з документу заборонено, бо це виготовлення копії документу (хай і ручкою чи олівцем).
 
Це все загалом заганяє українських дослідників в умови роботи дещо гірші ніж в XIX столітті.
 
Основна ж проблема, на мій погляд, це не цінування часу ні архівістів, ні дослідників. Також плювати вони хотіли на збереженість документів, так як їх копіювання дозволяло повторно звертатись до копії, а не до оригіналу. Як ми працювали до наказу: Дослідник замовляє справи, приходить в читальний зал вичитує справи і факти, які цікавлять тут же копіює на телефон чи фотоапарат, вже в офісі чи вдома є можливість їх детально проаналізувати та просистематизувати.
 
Як буде зараз: потрібно прийти в читальний зал, знайти потрібний факт і зробити з нього виписку (хоч формально і це заборонено). Всі ми знаємо наскільки лімітований час в читальних залах. Це водночас і збільшує навантаження на читальні зали, бо тепер дослідник змушений проводити в ньому вдвічі-тричі більше часу і підвищує ризик зробити помилку при виписуванні і не дає змогу тут же зробити посилання на фотокопію знайденого факту.
 
Так, фотокопію можна замовити архіву, але для цього потрібно написати відповідне замовлення – подати його на підпис директору (директорам більше немає чим займатись?) – оплатити замовлення (зазвичай на бігання між бухгалтерією, банком і читальним залом йде до 2-х годин робочого часу) – і місяць чекати копій від архіву (більшість архівів не годні робити якісні копії через відсутність техніки, криворукість та елементарне нерозуміння важливості якісної копії). Далі, якщо вже вдома виявилось, що виписка не повна, справу повторно не можна замовити 3 місяці. А якщо Ви при систематизації виявили дівоче прізвище прабабусі і хочете переглянути документ ще раз?
 
Це все в сумі розтягує дослідження в часі і робить додаткове навантаження на архівістів. Іноземні колеги і так на нас дивляться як на дикунів – чому так довго триває дослідження, ми про це писали ось тут: (стаття Чому так довго?) а тепер цей час може збільшитись в рази.
 
Я не люблю поширювати “зраду”, та новий документ є нелогічним, абсурдним, робить з українських архівів посміховисько, позбавлений піклування про державні інтереси та спрямований
на обмеження доступу до документів, порушуючи тим самим демократичні принципи, адже навіщо українцю знати своє коріння?
 
Рекомендація № R (2000) 13 Комітету міністрів Ради Європи країнам-членам стосовно європейської політики доступу до архівів підкреслює, що добре збережені й доступні архіви є важливою складовою демократичного функціонування суспільств, та констатує, що “доступ до публічних архівів є правом. У політичній системі, яка поважає демократичні цінності, це право повинно надаватися всім користувачам, незалежно від їхньої національності, статусу чи функції“;
 

©Директор центру вивчення генеалогії “Пращур”, генеалог -Віктор Долецький

 

 

P.S.

  Статтю підготовлено спеціально для Пращур.укрЯкщо Ви зацікавлені в дослідженні своїх сімейнихкоренів, хочете створити генеалогічне дерево, знайти документи про походження для Карти Поляка – звертайтеся до нас. Ми допоможемо!