Вивчення історії своєї родини допомагає не лише зберігати пам’ять про предків, але й краще розуміти своє коріння, культурні традиції та важливі моменти минулого. Родини Солонухи з Полтавщини, Пилипенки з Черкащини, Задорожні з Тернопільщини, а також Полосюки з Рівненщини – всі вони мають цікаві та важливі історії, збережені на старовинних фотографіях, які становлять безцінні спогади для наступних поколінь. Ці світлини відображають не лише обличчя родини, але й спосіб життя, цінності, а також те, як українці долали труднощі та зберігали традиції попри всі випробування часу.
Велика родина Солонухи Ольги і Павла, село Яшники, Полтавщина, 1900-1910-ті роки. Колекція Надії Стріляної.
Надія Стріляна з міста Харкова зберігає в родинній колекції давня фото своїх прародичів із Полтавщини. Воно датується приблизно 1900-1910-ми роками. Це фото є яскравим свідченням, які великі і гарні були колись українські родини. Мова йде про родину в якій було аж вісімнадцять дітей.
«Сім’я на фото із села Яшники (тоді Ячники Лохвицького р-ну, зараз село Миргородського району Полтавської області). Це величезна родина моїх прапра- Солонухи Ольги і Павла (бородань по центру фото). Односельчани називали ще їх Ярові (бо жили над яром біля магазину). В родині було 18 дітей, з яких 10 дітей дожили до дорослого віку. На фото 1900-1910-х років багато хто з дітей вже із сім’ями: Кузьма, Ганна, Антін, Палажка, Домаха, Олександра, Надія. В 1955 році моя прапрабабуся Ольга навіть отримала орден «Матері-героїні» ІІ ст. Вона прожила довге життя, померла в 95 років. Жінка все життя займаючись сільським господарством. На світлині також є моя прабабуся по мамі Олександра Солонуха (Захарченко/Кролівець), в нижньому ряду четверта. Мене дуже цікавить історія моєї родини. Я займаюсь відновленням родоводу, шукаю рідню. Нещодавно знайшла людей, які видали книгу про відомого односельця, а там є згадка про козацьке поселення, яке існувало вже з середини XVII століття, та є фото інших односельчан».
Це столітнє фото є не тільки цінною родинною реліквією, але й важливим свідченням багатої історії українських родин. Родина з Полтавщини є прикладом того, незважаючи на складнощі українці зберігали свої традиції та силу духу.
Родина Пилипенків із села Богушкова Слобідка, 1910-ті роки (зараз Черкаська область)
В продовження теми старих світлин маємо фотографію, яка була зроблена приблизно в 1910 році в селі Богушкова Слобідка (Слобода) зараз це територія Золотоніського повіту Черкаської області.
Богушкова Слобода має давню історію. Вона була заснована влітку 1648 року, хоча ще у 1638 році вона вже виконувала роль сотенного центру Черкаського полку. У 1649 році, у складі Черкаського полку Богушкова Слобода налічувала 147 козаків. Після Андрусівського перемир’я 1667 року, сотня була передана до складу Канівського полку. Після поразки гетьмана Петра Дорошенка, Богушкова Слобода була ліквідована, а її територія розподілена між Зототоніською та Кропивнянською сотнями Переяславського полку. Згодом Богушкове стало частиною Кропивнянської сотні, а в 1750 році на мапі з’являється як село. Сьогодні це село Благодатне, що розташоване в Золотоніському районі Черкаської області.
Роман Березка поділився фотографією та спогадами про родину свого прадіда із села Богушкова Слобідка: «Це історична Полтавщина. Зараз Черкаська область. До 1947 року це було Село Богушкова Слобода, потім Чапаєвка до декомунізації, а нині це село Благодатне. Населений пункт знаходиться недалеко Черкас. На фото мій прадід Маркіян Пилипенко та прабабуся Горпина Василівна. На світлині є дитина, яка стоїть біля прабабусі Горпини – це моя бабуся Наталка, 1904-го року народження. Прадід не пережив Другу світову війну, загинув на будівництві окопів для армії в 1941-му. Прабабусю Горпину трішки пам’ятаю. Мені було роки три, коли вона померла, в 1959-му році. В родині всі діти виросли, Ніхто в дитинстві не помер від хвороб, що бувало досить часто в ті часи. Фото зберегли мої родичі, які емігрували в США, бо в Україні, після червоного терору і голодоморів, житла у людей не лишалося. Тікаючи від смерті, люди не рятували архіви з фотографіями, але це фото збереглося для наступних поколінь як пам’ять про предків».
Родина Задорожних із села Мала Лука, 1929 рік (сучасна Тернопільська область)
Представляємо вашій увазі світлину, зроблену 14 жовтня 1929 року. На цьому фото зображена родина Теодора Задорожного з села Мала Лука, що нині входить до Чортківського району Тернопільської області. Тут можна побачити двох доньок Теодора — Ганну та Стефанію (1909 року народження), а також чотирьох синів — Павла, Дмитра, Миколу та найменшого Михайла. Окрім того, на знімку присутні дві невістки та троє онуків, що додає родинному фото особливого тепла.
Цим унікальним знімком та спогадами поділилася Стефанія Кінашевська, на якому можна побачити й її бабусю — Стефанію Задорожну. Цікаво, що свою онуку теж назвали Стефанією, і таким чином її ім’я стало частиною родинної спадщини, що передається з покоління в покоління.
Стаття: Родинна історія дає нам силу або чому не варто зволікати із дослідженням родоводу
Розглядаючи старі фотографії, ми часто замислюємося над історією села та його пам’яток, намагаючись відчути той час, коли ці знімки були зроблені. Однією з таких пам’яток є давня церква Покрови Пресвятої Богородиці в селі Мала Лука. Цей храм служить духовним осередком для греко-католицької та православної громад. Його історія починається ще в 1748 році, коли вперше згадується про місцеву парафію. Ймовірно, саме тоді почалося будівництво церкви, а завершили її в 1780 році. Протягом століть храм неодноразово змінювався: у 1909 році до нього додали притвор, а в 1912 році з’явилася велична дзвіниця.
Родина Полосюків із села Нетреба, урочище Тріщава, 1935 рік (тепер Рівненська область)
Родинні фотографії — це не просто зображення, а справжні скарби, що зберігають пам’ять про наших предків, їхній стиль життя та культуру. Раритетною фотографією 1935 року поділилася Людмила Соломка. На світлині можна побачити родину Федора та Феодосії Полосюків із села Нетреба (Рівненська область).
Людмила Соломка коментує: «На фото зображені мої прабабуся і прадідусь. Світлина була зроблена під час святкування Івана Купала в урочищі Тріщава. Прадідусь загинув під час Другої світової війни, а бабуся, залишилась вдовою, виховала двох дітей. Їхня донька, моя бабуся, досі живе в селі Нетреба, їй зараз 88 років».
Світлина була надрукована в фотосалоні тогочасного містечка Степань (сучасне селище Сарненського району). Про це свідчить штемпель на звороті та надрукований напис, що власником фотосалону був Айрон Столяр.
Ця фотографія не тільки розповідає історію людей, яких вже немає з нами, але й зберігає спадок їхніх традицій, одягу та культури, що передаються з покоління в покоління. Це важливе нагадування про корені, які живлять нас і досі. Вражає, як традиції того часу відображаються в одязі — жінки та дівчинка на фото одягнені в український одяг: вишиванки, які є символом нашої культури, а також прикраси, що додають образу неповторності.
Розкажемо й про місцину на фото. Історія урочища Тріщава цікава завдяки своєму духовному та природному значенню. Тут б’є цілюще джерело, а навколо височіють 200-річні дуби. Здавна місце вважали священним. Урочище Тріщава розташоване в мальовничому куточку Полісся, до якого веде лісова дорога. Щороку на свято Різдва Івана Предтечі (24 червня) сюди приїжджають віряни не лише з Сарненського району, а й з інших куточків області та країни, щоб взяти участь у богослужінні. Багато з них приходять, щоб напитися цілющої води тріщавських джерел, яку, за місцевими повір’ями, здатна зцілювати навіть немічних. 100 років тому тут стояла каплиця, яку зруйнували в радянський час. Лише в 1991 році каплицю відновили і освятили, що стало символом відродження місцевих традицій та духовності.
Як зберігати старі світлини
Родинні фотографії не лише зберігають моменти щастя, а й є живими свідками історії, що передають спадщину попередніх поколінь. Проте, щоб ці цінні зображення не втратили свого значення, важливо правильно доглядати за ними. Як же зберегти ці фотографії для майбутніх поколінь?
Ось кілька корисних порад, які допоможуть зберегти їх у найкращому вигляді.
Тримайте фотографії в темному, сухому та прохолодному місці, де температура стабільна, а вологість низька. Важливо, щоб приміщення не було вологим і не піддавалося різким перепадам температури, адже це може призвести до пошкодження знімків.
Використовуйте спеціальні архівні коробки чи альбоми для довготривалого зберігання, які захищають від впливу світла, пилу та вологи. Альбоми з кислою основою зменшують негативний вплив на фотографії.
Не варто самостійно обробляти старі знімки. Замість цього зверніться до професіоналів, які займаються відновленням старовинних фотографій, щоб не пошкодити оригінали.
Цифровий архів — це чудовий спосіб зберегти старі фото в безпечному вигляді. Оцифрування дозволяє не лише зберігати зображення, а й ділитися ними з іншими членами родини або зберігати їх на випадок непередбачуваних обставин.
Не використовуйте клей чи скотч для прикріплення фотографій, оскільки це може призвести до пошкодження знімків. Краще використовувати спеціальні вставки чи пластикові кишені, щоб зберегти їх в ідеальному стані.
Зберігаючи родинні фотографії, ви зберігаєте пам’ять для майбутніх поколінь. Бажаю вам успіхів у пошуках — нехай ваші відкриття допоможуть краще пізнати історію вашої родини!
Текст: Тетяна Яцечко-Блаженко
P.S.
Статтю підготовлено спеціально для Пращур.укр. Якщо ви зацікавлені в дослідженні своїх сімейних коренів, хочете створити генеалогічне дерево, знайти документи про походження для Карти Поляка – звертайтеся до нас. Ми допоможемо!