Історики відшукали оригінал заповіту воєводи Адама Киселя

Цінна документальна знахідка

Нещодавно мережу Інтернет сколихнула новина про цінну знахідку, пов’язану з історією та генеалогією. Мова йде про документ, який носить назву “Тестамент Адама Киселя”. 

З історії відомо, що Адам Кисіль (1600-1653) був відомим державним діячем Речі Посполитої та київським воєводою. Його біографія тісно пов’язана із Волинню. Саме тут знаходиться його поховання в селі Низкиничі.

Тестамент Адама Киселя був виявлений відомим дослідником, доктором історичних наук Олегом Однороженком. Цінно, що це є оригінал документу, до цього були відомі лише копії тестаменту. 

З історії відомо, що свій заповіт, тобто тестамент Іван Кисіль склав 1 травня 1653 року, це сталось незадовго перед його кончиною. 

Представляємо вашій увазі цей документ. Він містить особистий підпис воєводи і що цінно відтиск печатки Адама Киселя. На печатці можна добре розгледіти власний герб воєводи. Якщо придивитись, то в центрі бачимо намет під хрестом. Варто сказати, що Адам Кисіль походив із відомого та давнього волинського шляхетського роду Киселів. Його батько Григорій був володимирським підсудка. Про нього є спогади в документах 1577 та 1618 років.

Про стан документу пишуть на сторінці київського Музею Шереметьєвих, там вказано, що тестамент виявили в пошкодженому вигляді. Зараз його реставрують та зберігають для наступних поколінь, а також більш точного вивчення.

Три заповіти Адама Киселя

Якщо вас зацікавила тема складання заповітів, про що там йшлося, які факти були записані, то радимо до прочитання статтю 1918 р. під назвою “Три тестаменти Адама Кисіля”. Її автором є Іван Каманін (1850-1921), відомий історик та архівіст. 

Цікавим фактом є те, що Адам Кисіль за життя написав три заповіти. Уявіть, перший, коли йому виповнилось 22 роки, тобто досить молодим. Однією із причин, що Адам написав його таким молодим, це те, що його батько забув написати свій заповіт. А відсутність заповіту найчастіше призводить до сварок між родичами за поділ майна. Другий заповіт Адам Кисіль вирішив написати пізніше, а саме  1643 року. Однією із причин, могла стати хвороба, тому воєвода не хотів чекати і вирішив правильно розпорядитись своїм майном. 

Саме з другого заповіту дізнаємось, що більшість свого спадку тоді Адам Кисіль заповів своїй дружині, з якою прожив на той час спільно 26 років. Звали її Анастасія-Христина Богушівна Суходольська. В Документі йшлось, що вона мала отримати володіння у Волинському воєводстві, а саме ті, що розташовані були у Луцькому та Володимирському повітах. В переліку були ще й інші близькі особи до постаті воєводи. Серед усіх хочеться виділити племінницю Олену-Ілярію Стемпковську. Їй дістались кілька населених пунктів в Белзькому та Волинському воєводствах. 

І нарешті, третій, останній тестамент був написаний 1 травня 1653 року в місті Бересті. Саме про нього ми розповідали на початку. 

Цікаво, чи в ваших родинах предки складали заповіти, чи збереглись вони до нашого часу, на якій мові були написані? Пишіть про це в коментарях.

Тестаменти в дослідженнях науковців

Заповіт або тестамент як джерело є досить цікави документом. Звісно не всі предки писали заповіти. Найчастіше, це робили представники шляхти. Сьогодні зразки тестаментів можна відшукати в архівах, збірниках документів та приватних колекціях.

Досить пізнавальними є дослідження тестаментів Наталією Білоус. В одному із інтерв’ю  вона якраз розповідає про те, чому писали заповіти, що там може дізнатись цікавого дослідник. Посилання на інтерв’ю із дослідницею Наталією Білоус, кандидаткою історичних наук, дослідницею тестаментів з Волині та Наддніпрянщини у період Речі Посполитої. 

Саме Наталія Білоус є авторкою книги під назвою “Тестаменти киян середини XVI – першої половини XVII ст.”. В цьому досліджені вона грунтовно аналізує заповіти, які раніше не були відомі. Зокрема, мова йде про 13 заповітів киян, які зберігаються не лише в архівах України, а також Росії та Білорусі.

Варте уваги нове дослідження Наталії Білоус присвячене тестаментам з Волині під назвою “За крок до Вічності. Мешканці міст Волині у світлі тестаментів кінця XVI-XVII століть”. Посилання на опис книги

Про тестаменти волинських міщанок можна прочитати у праці Наталіх Білоус “Вызнаваю сим моим тастамεнътом и ωстатнεю волεю своεю”. Тестаменти волинських міщанок кінця XVI–XVII ст.” 

Якщо вам пощастить відшукати заповіт ваших предків, то це буде справжньою знахідкою. Але можна до прикладу спробувати відшукати заповіт, пов’язаний із населеним пунктом, в якому народились ваші предки.

Ось до прикладу на сторінці проєкту “Вікіджерела” вдалось натрапити на тестамент 1724 року під назвою “Тестамент Ів. Марковича, судді прилуцького, де він записував с. Перервинці Як. Марковичу”.

Діліться в своїх коментарях, чи були у ваших предків заповіти, чи вдавалось вам їх знаходити?

Автор: Тетяна Яцечко-Блаженко

P.S.

  Статтю підготовлено спеціально для Пращур.укр. Якщо ви зацікавлені в дослідженні своїх сімейних коренів, хочете створити генеалогічне дерево, знайти документи про походження для Карти Поляка – звертайтеся до нас. Ми допоможемо!