
Історія, що відкрилася нам у нещодавних пошуках коріння однієї з наших клієнток, настільки вразила нас своїм трагізмом, що ми не можемо не поділитися нею з вами.
Антон Бенедиктович Кондаревич народився у 1904 р. у с. Рогачі Житомирської області. У 1938 р. – у рік свого арешту – він працював ремонтним робочим залізничної ділянки на станції с. Козятин Вінницької області. До нього підійшли представники НКВД й попросили пройти разом із ними. Після чого розпочався допит, на якому його запитували, чи вів він антирадянську діяльність, на що Антон Бенедиктович відповідав негативно. Слідчий запитав, чи має він причетність до того, що на «руський шлях» були прокладені іноземні рейки. Кондаревич відповів, що така історія була, але він як простий робітник лише виконував накази керівництва і виконував свою справу. Тоді йому було наказано підписати документи зі своїм зізнанням провини, але Кондаревич не відчував за собою ніякої провини, відповів, що завжди вірою та правдою служив своїй країні, тому підписувати такі документи не буде. Після цієї відповіді його було жорстоко побито. Кондаревич стояти на ногах вже не міг, і його під руки було відведено у камеру.
Через три дні Антона Бенедиктовича привели на допит знову і запропонували підписати пусті папери. Він вирішив погодитись, аби не отримати нові фізичні покарання. Після цього йому зачитали вирок: 10 років відбування у Вятському таборі за ведення антирадянської діяльності.
До арешту Кондаревич відчував себе повноцінно здоровою людиною. Але важкі умови праці у холодних умовах та у голоді підірвали його здоров’я настільки, що ще до кінця строку перебування у таборі, у 1943 р. його було направлено до шпиталю. Там він отримав лікування впродовж 2,5 місяців та довідку про інвалідність 1 ступеню. Він знову відчув себе живою людиною, але повернутися до своєї сім’ї у с. Козятин він не міг через те, що територія Вінницької області у цей час була окупована. Тоді він звернувся до військкомату Кіровоградської області та висловив бажання допомогти своїй країні скоріше витіснити ворога та піти на фронт. Через інвалідність Кондаревича змогли взяти лише санітаром. Але й ця робота через погане здоров’я та нову хворобу не дозволила йому служити до закінчення війни, і його було відправлено у запас.
Після закінчення війни, у 1946 р. Антону Бенедиктовичу було відмовлено в отриманні пенсії через те, що він за документами вважався ворогом народу. Лише через 12 років, у 1958 р. він розпочав боротьбу за встановлення справедливості. Він звернувся до Київської транспортної прокуратури, і звідти надійшов наказ знайти справу, за якою його було засуджено. Запит передавався від однієї інстанції до іншої, пошуки тривали цілий рік. В кінці кінців було оголошено, що ніякої справи на Кондаревича А.Б. не існує.
Після 20 років з дня арешту було знайдено двох співробітників Антона Бенедиктовича, які дали показання слідчій комісії, що він був чесним та порядним працівником. А також було проведено паралель з іншою людиною, яка була заарештована у той самий період у цій місцевості та відправлена у трудовий табір. Комісія погодилася, що це була провина робітників НКВД. Антона Бенедиктовича Кондаревича було реабілітовано.
Всі ці та інші подробиці родичка Кондаревича змогла прочитати на 37 аркушах документів, які зберігалися в архівах. «Пращур» отримав їх, зробивши запити у відповідні установи, для підтвердження польського походження клієнтки. Серед документів виявилися рукописи Антона Бенедиктовича, в яких він розповідав слідчим органам свою нелегку долю. Тримати такі документи в руках, бачити почерк, нажим кулькової ручки рідної тобі людини – це неабиякі переживання. А іноді люди, поринувши у вивчення свого родоводу, дізнаються такі повороти доль, про які й не здогадувалися. Це допомагає краще розуміти характери та вчинки своїх рідних, пояснити навіть свої власні звички, страхи або вподобання. Тому ми радимо будь-якими можливими способами вивчати свій рід.
Автор: Олена Янчук
Статтю підготовлено спеціально для Пращур.укр. Якщо ви зацікавлені в дослідженні своїх сімейних коренів, хочете створити генеалогічне дерево, знайти документи про походження для Карти Поляка – звертайтеся до нас. Ми допоможемо!
“Справа Кондаревича”.
нажим кулькової ручки рідної тобі людини – це неабиякі переживання
Питання: Чи не вводить в оману читача допис про “кулькову ручку”?