Погодьтесь, при дослідженні родоводу, переглядаючи метричні книги, сповідальні відомості, кожен із нас стикався із незрозумілими термінами, словами, тлумачення яких шукали в словниках, географічних покажчиках або розпитували у досвідченіших колег.
Фото: Шляхтич з Волині, ХІХ ст.
Років десять тому, коли я розпочала активно досліджувати свою родинну історію по батьковій лінії, то натрапила на два незрозумілі мені до кінця слова, які часто зустрічались в метричних книгах поряд із іменем мого прапрадідуся Казиміра Шатковського, який був родом із Волині.
Із метричних книг волинського та рівненського обласних архівів, я дізналась про те, що він народився у 1831 році. За родиною легендою він прожив більше 100 років, цей факт теж підтвердили документи. Окрім того, гортаючи сповідальні відомості, вдалось виявити, що був він одружений тричі і моя прапрабабуся була аж третьою дружиною, хоча цього факту ніхто раніше із родичів не знав. З нею він одружився у віці 58 років, вперше став батьком у 59 років. Прапрабабусі тоді виповнився 31 рік.
Фото: Запис про “вольноживущих” Івана та Мар’яну Сарнецьких, ХІХ ст.
Тому шукаючи інформацію про предків, будьте готові до сюрпризів та цікавих фактів.
Проте ще більше мою увагу привернули тоді слова біля прізвища мого предка, а це “однодворець”, а в інших випадках “wolnożyjących” (слово на польській мові, в перекладі означає “вільно проживаючий”).
Вже пізніше, я дізналась, що ці два слова писались біля імен представників дрібної шляхти. Всі крапки над “і” розставила публікація дослідника генеалогії Віктора Долецького.
Фото: Запис про “wolnożyjącyсh” Яна та Кароліну Гірліхів, ХІХ ст.
Якщо ви теж стикались із такими поняттями як “однодворець” та “wolnożyjący” в метричних книгах своїх предків, то в стаття буде вам дуже корисною. Гортаючи метричні книги Волинської губернії ХІХ ст. також можна зустріти слово російською мовою “вольноживущий”.
Для прикладу додаю посилання на метричні книги з Волині ХІХ ст., де є згадки з такими словами як “wolnożyjący”:
Фото: Запис про “однодворців” Волинь, ХІХ ст.
Хочу додати, що у своїй публікації Віктор Долецький згадує про поділ у селах Вінничини на “однодворців” (“ляхів”), та селян “мужиків”, який зберігався довгий час у суспільстві негласно. Після прочитання публікації, мені розповіли, що на Хмельниччині, зокрема, в одному із сіл Ізяславського району навіть була приказка, яку вживали селяни ще у 1980-х роках: “Що кому годиться, мужикові – ціп, ляхові – рушниця”. В цій приказці під словом “лях”, якраз уявляються представники дрібної шляхти, ті самі однодворці.
Бажаємо вдалих пошуків, діліться своїми результатами в коментарях.
Джерело фото: http://agadd.home.net.pl/
Автор: Тетяна Яцечко-Блаженко
Статтю підготовлено спеціально для Пращур.укр. Якщо Ви зацікавлені в дослідженні своїх сімейних коренів, хочете створити генеалогічне дерево, знайти документи про походження для Карти Поляка – звертайтеся до нас. Ми допоможемо!